У племінних господарствах необхідно формувати орієнтовну структуру стада: кнури - 0,5-1%, свиноматки основні і що перевіряються - 10 %, поросята до 2-х місячного віку - 20 %, поросята на дорощуванні - 17%, ремонтний і племінний молодняк — 48%, відгодівельні свині - 3,1% у товарних господарствах з сезонною системою опоросів структура стада відповідно становитиме: 0,1-1,0; 10-12,5; 6,9 - 10 та 62-65%.

У підприємствах з повним циклом виробництва свинини великої потужності найбільш раціонально дотримуватися такої структури поголів'я: свиноматок - 8,5%, поросят на відлученні - 22,7, поросят на дорощуванні - 19,7, ремонтного молодняку - 2,2 і відгодівельного поголів'я 46,9%. У разі наявності власного пункту штучного осіменіння , частка кнурів становитиме 0,1-0,5%.

Важливе значення, поряд із структурою стада, набуває віковий склад свиноматок та кнурів. У господарствах доцільно мати основних кнурів та свиноматок: віком до 2-х років -35-40%, від 2-х до 3-х -40-45 і 4-х років та старше -15-20%.

Сучасні ресурсозберігаючі технології ґрунтуються на достатньо високій інтенсивності використання основних свиноматок. Про сумарний вплив інтенсивності використання основних свиноматок та ефективність відтворення поросят свідчать матеріали табл. 1.

З даних табл. 1 видно, що підвищення багатоплідності свиноматок з 7 до 11 поросят та інтенсивності їх використання сприяє збільшенню виходу приплоду при народженні на 57,1% (зокрема при одержанні 1,0 опоросу з 700 до 1100 поросят; 1,5 опоросу - з 1050 до 1650; 2,0 опоросів - з 1400 до 2200 поросят). За умов стабілізації багатоплідності свиноматок та підвищенні рівня інтенсивності їх використання від 1,1 до 2 опоросів на рік вихід поросят збільшується на 81,8 % [3].

Успішне ведення галузі залежить від зоотехнічного і племінного обліку та формування бази збалансованих раціонів по кожній з виробничих груп тварин. Розв'язати ці питання у умовах інтенсифікації неможливо без впровадження обчислювальної техніки. Враховуючи інтенсифікацію відгодівлі тварин на потужних комплексах по виробництву свинини, доцільно запровадити комп'ютерні програми, розроблені з урахуванням зростаючої потреби в годівлі.

Використання обчислювальних машин в селекційно-племінній справі сприяє визначенню племінних цінностей тварин, родинних груп у стаді й породі, здійсненню найефективнішого їх відбору і розв'язанню інших питань щодо ведення планомірної та селекційно-племінної роботи.

Найбільшу частку витрат у свинарстві (65% і більше від загальної собівартості свинини) складає вартість кормів. За біологічними особливостями та в умовах відповідної технології виробництва на 1 ц приросту живої маси свині витрачають не більше 400-450 корм.од. При неповноцінній і незбалансованій годівлі, в залежності від статево-вікових груп, ці витрати збільшуються у 1,5 -2 раза.

Незбалансованість раціонів за поживними речовинами на 50 % збільшує витрати кормів на 30-35% та зменшує середньодобові прирости. У більшості господарств живої ваги 100 кг свині досягають за 22-24 місяці і на 1 кг приросту витрачають 10-12 корм. од. концентратів [4].

Враховуючи сучасний кризовий стан галузі, свинину більш ефективно виробляти на власних кормах. Високих показників при виробництві свинини можна досягти в господарствах які здатні виробляти достатню кількість різноманітних і дешевих кормів, що забезпечують потреби свиней збалансованими за поживними речовинами раціонами. Головними передумовами оптимізації обмінних процесів організму - використання кормів методом збалансування раціонів за поживними та біологічно активними речовинами, застосування відповідної технології підготовки кормів до згодовування.

Повноцінна годівля свиней визначається вмістом у раціонах поживних і біологічно активних речовин.

Продуктивність тварин, витрати кормів на одиницю продукції свинини та економія енергоносіїв на 25-30 % залежить від технологічного процесу обробки кормів. Підготовка кормів потребує додаткових витрат, окупність яких відбувається за умов підвищення продуктивності тварин і скорочення їх витрат.

Щоб організувати повноцінну годівлю свиней необхідно знати потребу в основних незамінимих поживних речовинах, їх вміст у кормах які зможуть забезпечити фізіологічні потреби та належний рівень продуктивності свиней.

Інтенсивний шлях розвитку забезпечується високою продуктивністю тварин та низькими витратами кормів на виробництво продукції, а екстенсивний - збільшенням чисельності поголів'я, низькими середньодобовими приростами, неефективним використанням свиноматок.

Оптимальний тип годівлі та структура використовуваних раціонів залежить від зонально-кліматичних умов та собівартості виробництва кормів. Багато дослідів проведено з використанням різних типів годівлі.

Для вирощування тварин з міцною конституцією, підвищення їх продуктивності важливу роль відіграє літньо табірне утримання свиней. Утримання у літніх таборах не потребує капітальних споруд, а витрати праці з обслуговування тварин значно скорочуються.

Згідно технології від 60 до 95% свиней утримують у приміщеннях, тому продуктивність в значній мірі, залежить від стану повітряного середовища в обмеженому просторі, вплив якого складається із сукупної дії температури, газового складу повітря, вологості, наявності мікроорганізмів, пилу та ін.

Для утримання свиней кращим варіантом приміщень є свинарники з утепленою стелею. Такі приміщення необхідні для утримання під сисних свиноматок та поросят після відлучення. Найбільш окупними та вигідним є ангари. Розмір ангару - 9-1 їм в ширину та 18-33м в довжину. Такий ангар вміщує 250-270 голів свиней на відгодівлі. В станках передбачені вентиляційні пройми, які в холодну пору року закривають дерев'яними щитами. В одній стороні ангара є площадка з бункерною самокормушкою та поїлками, що дає можливість