УДК 631.164.23

С.А .Фрунза, ст. викл., канд. екон. наук

Кіровоградський національний технічний університет

Методичні основи формування стратегії управління інвестиційною діяльністю агропромислових підприємств

У статті розглядаються методичні основи формування стратегії управління інвестиційною діяльністю агропромислових підприємств. Відображено основи формування стратегії, що дозволяє мати уявлення про розробку і реалізацію інвестиційної стратегії сільськогосподарського підприємства, інвестиційна стратегія, інвестиційна діяльність, стратегія управління, організаційна структура

Постановка проблеми. Інвестування відіграє важливу роль в економіці, не тільки визначаючи значною мірою стійкий розвиток аграрних підприємств, але і являючись базою, на якій ґрунтується економічний розвиток суспільства в цілому. Разом з тим успішний розвиток аграрного підприємства в умовах конкурентного оточення, багато в чому залежить від ступеня його інвестиційної активності. При цьому прагнення підприємства не тільки вижити, але й одержати доход, достатній для відновлення і приросту економічного потенціалу, змушують аграрні підприємства шукати напрямки ефективного вкладення власних коштів і залучати інвесторів з метою створення індивідуальних переваг перед конкурентами в конкретній сфері виробництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стосовно проблем інвестиційної діяльності та формування стратегії суб'єктів господарювання опубліковано низьку фундаментальних праць вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як І.А Бланк, A.M. Поддерьогін, О.І. Дацій, М.Я. Дем'яненко, М.Х. Корецький, Ю.А. Корчагін, Н.М.Ушакова та багатьох інших. Аналіз їх праць показав, що нині актуальним питанням є дослідження методики формування стратегії управління інвестиційною діяльністю суб'єктів господарювання.

Невирішені частини загальної проблеми. Трансформаційні процеси економіки України відбуваються досить складно та проблематично. На сьогодні країна переживає глибоку системну кризу, характерна відсутність власної виваженої стратегії формування та нарощування виробничого потенціалу аграрної сфери, неефективне використання природно-ресурсного та наукового потенціалу регіонів країни.

Метою статті є визначити методичні основи формування стратегії управління інвестиційною діяльністю, що дозволить сконцентрувати зусилля та ресурси аграрних підприємств на формуванні та нарощуванні виробничого потенціалу і тим саме забезпечити ефективний їх розвиток в ринкових умовах.

Виклад основного матеріалу. Комплексні дослідження і розробку інвестиційної стратегії доцільно проводити у тісному взаємозв'язку з головними цілями функціонування аграрного підприємства. При цьому формування інвестиційної стратегії є трудомістким процесом, тому що перш за все вона повинна базуватися на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату) і кон'юнктурі інвестиційного ринку. Складність цього процесу полягає в тому, що він вимагає ретельного пошуку і оцінки альтернативних варіантів інвестиційних рішень, що найповніше відповідають підприємству і перспективам його розвитку. Особливості вимагає періодичного коригування з урахуванням мінливих зовнішніх і внутрішніх умов її реалізації.

Прийняття раціональних інвестиційних рішень ґрунтується на використанні різного роду кількісних і якісних показників оцінки доцільності реалізації тих чи інших проектів. Разом з тим формування інвестиційної стратегії, як і будь-якого багатогранного поняття, не вичерпується лише простим порівнянням певного набору показників, тому що інвестиційна стратегія з погляду стратегічного менеджменту, є структурованою сукупністю декількох аспектів, у першу чергу таких, як економічний, інституційний, нормативно-правовий, інформаційний.

Ці аспекти є взаємозалежними, їх структурування і розподіл пріоритетів між ними дозволяють мати чітке уявлення про розробку і реалізацію інвестиційної стратегії підприємства. Поряд з цим слід зазначити, що доцільність розгляду стратегії управління інвестиційною діяльністю підприємства у вигляді структурованої сукупності різних аспектів також обумовлена тим, що поряд з явними перевагами стратегічне управління не має універсального застосування в будь-яких ситуаціях і для вирішення будь-яких задач.

Інвестиційна діяльність аграрного підприємства повинна будуватися на основі інвестиційної стратегії, яка розробляється з використанням різних фінансово- економічних методів, що в сукупності складають науково-фінансову методологію формування інвестиційної стратегії і являють собою економічний аспект інвестиційної стратегії. Базовими елементами економічного аспекту є сукупність різних економічних показників, що використовуються для оцінки інвестиційної стратегії. Наприклад, це можуть бути такі показники: обсяг випуску продукції; структура випуску продукції; динаміка реалізації готової продукції; динаміка інвестиційних витрат і доходів; строк окупності інвестиційних рішень тощо.

Поряд з цим економічний аспект також потребує вибору певних методів і підходів до управління інвестиційною діяльністю, що дозволяють проводити:

аналіз можливостей підприємства для здійснення конкретних видів інвестиційної діяльності;

- планування інвестиційної діяльності;

- оперативне втручання і регулювання окремих етапів інвестиційної діяльності, що є особливо актуальним в період структурної перебудови;

- контроль за виконанням прийнятих рішень та ін.

У рамках інституційного аспекту інвестиційної стратегії здійснюється вибір інвестицій визначеного виду, формується інвестиційний портфель, оцінюється ризик проведення конкретних етапів і напрямків інвестиційної діяльності.

Нормативно-правовий аспект інвестиційної стратегії є взаємодією таких складових:

законодавчі і нормативно-правові акти на рівні держави, що утворюють юридичну основу і формують фіскальне середовище, у рамках яких підприємство формує інвестиційну стратегію і здійснює інвестиційну діяльність;

внутрішні регулюючі документи підприємства, що дозволяють забезпечувати безперервність інвестиційної діяльності в рамках усього підприємства.

Інформаційний аспект інвестиційної стратегії являє собою систему обробки інформації, що є базисом інформаційного обміну в рамках інвестиційної стратегії, дозволяє оперативно реагувати на зміни в юридичних установах і фіскальному середовищі, прогнозувати економічні перспективи ринків і планувати зміни в межах інституційного аспекту, коригувати певні частини інвестиційної стратегії [2].

При цьому суть стратегічного управління полягає в тому, що на сільгосппідприємстві, з одного боку, існує чітко організоване комплексне стратегічне планування з іншого, - організаційна структура управління цими підприємством адекватна «формальному» стратегічному плануванню.

Суттєвим є і той факт, що розробка певної інвестиційної стратегії також впливає на формування організаційної структури підприємства, тому що в загальному плані стратегічне