Відтік кваліфікованої молоді з села призводить не тільки до погіршення структури трудових ресурсів, а й негативно позначається на результатах господарювання. Крім того, слід враховувати і матеріальний збиток, адже кошти, витрачені на підготовку кадрів для сільського господарства переходять в інші галузі [4, С.127].

І як наслідок цього та інших чинників економічної кризи в усіх сферах суспільства понад 1 млн. найактивніших сільських жителів знаходяться в пошуках роботи і перебувають поза межами своїх сільських родин. Є очевидним, що цей факт негативно впливає на морально - психологічний стан села і сільських родин.

Проблемними залишаються питання стимулювання розвитку підприємництва в сільській місцевості як основи створення мережі нових робочих місць для селян, залучення інвестицій тощо. Адже, як показує практичний досвід, селяни, в т. ч. молодь, психологічно ще не зовсім готові до започаткування власної справи. У них зберігається старий стереотип мислення стосовно того, що хтось за них вирішить ці питання та дасть їм робочі місця. Більшість мешканців села ще не наважуються започаткувати приватну підприємницьку діяльність.

Пропозицію робочої сили на ринку праці забезпечує економічно активне населення обох статей, що поділяється на зайнятих та безробітних (табл. 1). Чисельність економічно активної сільської молоді віком 15-34 роки у 2007 р. становила 2591,5 тис. осіб. Гї питома вага в загальній чисельності економічно активного населення склала 37,2 %.

Частка молоді серед економічно активного сільського населення є високою, оскільки в сільській місцевості молодь рано виходить на ринок праці. Рівень економічної активності сільської молоді у віці 15-24 роки складав 47,1 %, 25-29 років - 79,4 %, 30-34 роки - 83,0 % [5]. Низький рівень економічної активності молоді у віці

15-24 роки є закономірним, оскільки для цієї вікової групи набагато важливіше навчатися, ніж працювати. Рівень економічної активності осіб 25-34 роки значно вищий, це пояснюється тим, що в цих вікових групах молоді мешканці села вже здобули професійну освіту й активно займаються економічною діяльністю.

Аналіз показників зайнятості показує, в якій мірі сільська молодь затребувана на ринку праці. Питома вага молоді в загальній чисельності зайнятих селян становить 36,3 %. Обсяги зайнятості молодих селян відрізняються за віковими групами. Рівень зайнятості мешканців села у віці 15-24 роки становить - 42,3 %, 25-29 років - 74,4 %, 3034 роки - 76,4 %, тобто молодь віком 25-34 роки значно більше залучена до економічної діяльності. Перевищення рівня економічної активності над рівнем зайнятості свідчить про наявність надлишкової молодіжної робочої сили на сільському ринку праці.

Як показують дослідження, ситуація з молодіжною зайнятістю на селі є надзвичайно складною. Кількість безробітної сільської молоді у 2007 р. складала 196,8 тис. осіб, тобто майже 52 % всієї кількості безробітних мешканців села (табл.2).

Рівень безробіття селян віком 15-24 роки був найвищий - 10,2 %, оскільки у цьому віці багато молодих людей шукають роботу після закінчення професійної освіти. Вищим, ніж у сільського населення в цілому, був рівень безробіття у вікових групах 2529 років (6,2 проти 5,4 %), 30-34 роки (5,5 проти 5,4 %). Ці показники свідчать про значний ресурс молодої робочої сили та проблеми у працевлаштуванні сільської молоді.

Молодь є особливою соціально-економічною групою населення, яка потребує додаткових заходів підтримки на ринку праці. Причини економічної неактивності сільської молоді значною мірою відрізняються від решти сільського населення. Серед молоді 15-24 роки у 2007 році основною причиною неучасті в ринку праці було навчання (73,7 %). Інші причини для неї малозначущі. Разом з тим, 1,6 % молодих людей цієї вікової групи уже зневірились у пошуках роботи. Основною причиною економічної неактивності вікової групи 25-29 років була зайнятість у домогосподарстві (63,6 %), що пов'язано із створенням у цьому віці сім'ї та народженням дітей. Частка зневірених знайти роботу складала 4,8 %.

Схожу ситуацію спостерігаємо для сільської молоді у віці 30-34 роки. Головною причиною економічної неактивності сільської молоді цієї вікової групи була зайнятість у домогосподарстві (57,2 %), 7,0 % складали зневірені у можливості знайти роботу. Аналогічні тенденції продовжували мати місце на молодіжному сільському ринку праці у 2008р [6].

Не знаходячи роботи у формальному секторі економіки, сільська молодь поповнює сферу неформальної зайнятості, або ж стає на шлях дармоїдства, алкоголізму, наркоманії, проституції, шахрайства тощо. Негативний стан зайнятості серед сільської молоді, яка вперше приступає до трудової діяльності, являє собою істотну державну проблему.

Закон України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу освіту або професійно-технічну освіту першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцю" (2004 р.) значно підвищив мотивацію керівників підприємств до працевлаштування на своїх підприємствах молодих спеціалістів. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 223 затверджено перелік професій (спеціальностей), згідно з яким надаватиметься дотація роботодавцям, які забезпечать першим робочим місцем випускників вищих навчальних закладів та ПТУ. Це, безумовно, сприятиме підвищенню зайнятості сільської молоді, проте для істотного зменшення чисельності безробітних на селі лише цих заходів, на наш погляд, буде недостатньою.

Підсумовуючи аналіз причин безробіття та економічної неактивності сільської молоді, бачимо, що на молодіжному сільському ринку праці існують серйозні проблеми.