Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 338

УДК 338.432:330.101

Котикова О.І., І Іаціональшій університет „Кисво-Могилянська академія"

Методологічні основи оцінки ефективності використання виробничого потенціалу підприємств АПК

У статті висвітлено проблеми, що пов'язані і методологією оцінки ефективності використання виробничого потенціалу галузей АПК, зокрема сільського господарства. В зв'язку з цим наведена кяа- сифікація методів економічних досліджень за рангом їх значимості та система загальних та специфічних показників ефективності використання виробничого потенціалу підприємств, тому числі аграрного сектора. Розроблено алгоритм визначення та управління економічною ефективністю виробництва.

In article are elucidated the problems knitted with use effectiveness estimation methodology of production industries potential, specifically agriculture. In tie with that is directed a methods classification of economic researches for grade of their important and system of general and specific indexes of use effectiveness of production enterprises potential, in that number, agrarian to sector. Developed a determination algorithm and management by economic effectiveness of production.Затяжна криза сільського господарства завдала значного удару по економіці країни. За даними Держкомстату, загальний ВВП з 1990 по 1998 р р. зменшився на 60% (у цінах 1990 р.), реальний дохід населення (млрд. пост, рублів 1990 р.) - на 90% (з 70,0 до 7,2) [1].

Стан сільського господарства в Україні гірший, ніж у більшості інших країн із перехідною економікою, досить порівняти його, наприклад, з аграрним сектором Угорщини, що складається переважно з великих господарств, чи зі структурова- ним переважно дрібними господарствами аграрним сектором Польщі. Потенціал харчової промисловості та сільського господарства в Україні, вищий, ніж у будь-якій іншій країні колишнього СРСР, поки не використовується. За даними Державного Комітету статистики, показники виробництва як у рослинництві, так і в тваринництві різко знизилися. З 1990 р. по 1999 р. виробництво валової продукції сільського господарства України (у і юрівняльних цінах 1996 р.) зменшилося в 2 рази (на 24,7 млрд. ірн.)

З 2000 року, після утворення нових форм власності та організаційних структур, відмічається деякий підйом у сфері аграрного виробництва Тому в першу чергу це зростання пов'язують з реальною появою приватного власника - землероба. Але приватна власність не є панацеєю від всіх економічних проблем та негараздів.

Наведемо приклад. Якщо виробник продукції зацікавлений в отриманні якомога більшого прибутку в короткостроковому періоді, головною метою його діяльності буде максим ізація доходів (критерій ефективності). Як правило, збільшення продукції в сільському господарстві виробники досягають за рахунок розширення посівних площ при незмінній кількості інших факторів виробництва (відсутність капіталу в деякій мірі заміняє праця, але процес взаємозаміни, як відомо, не безкінечний). Таким чином, за законом спадної віддачі, збільшення використання одного з факторів виробництва (в даному випадку-землі) при фіксованості інших (капіталу та праці) призводить до послідовного зниження віддачі його застосування (зниження продуктивності землі), а значить - зниження прибутків.

В Україні сьогодні серед землевласників переважають саме такі "виробники". Дтя прикладу наведемо наступні дані: розораність сільськогосподарських угідь станом на 01.01 -2001 р. в Миколаївській області в середньому стдновигь 86,2% (табл. 1); в сільськогосподарських підприємствах - 91,0%, що на 3,6% перевищує показник 1999 р.; хоча в приватних підприємствах станом на 01.01.2001 р. рівень розораності в порівнянні з 1999 р. дещо знизився - на 0,3%, але він лишається надто високим - 91,8%.

Таким чином, у розрахунку на одного мешканця (станом на 01.01.2001 р.) в Миколаївській області припадає 1,56 іа сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,32 га ріллі, а по Європі в середньому ці показники становлять відповідно 0,44 іа та 0Д5 га Для того, щоб змусиги виробника вкладати кошти в розвиток культури землеробства, підвищення родючості грунту, професійного рівня робітників та таке ін., недостатньо ні адміністративних покарань, ні переконань у екологічній небезпеці через високий рівень розораності. Єдиним вагомим аргументом, таким, який одразу переконає сільгоспвиробника, буде зменшення доходу, пов'язане з нераціональним використанням природного ресурсу - землі. Або ж - якщо виробник побачить, скільки він недоотримав прибутку з тієї ж причини. Питання в тому, чи зможе керівник зробити відповідні розрахунки та висновки про ефективність чи неефективність діяльності його підприємства.

Вони наголошують, шо ефективність у виробництві досягається тоді, коли фірма не може зменшити вартість виробництва певного фіксованого обсягу випуску зміною обсягів використання факторів виробництва [14-18]. Виробнича ефективність, у свою черіу, потребує досягнення двох умов:

а) технологічної ефективності, яка означає, що фірма досягає максимально можливого випуску продукції при затратах наявних ресурсів;

б) економічної ефективності, яка означає, що фірма використовує таку комбінацію факторів виробництва, що мінімізується вартість виробництва даного обсягу продукції.

На основі вищесказаного зробимо узагальнюючий висновок. Для наочності представимо його у табличному вигляді (табл. 2).

Враховуючи вищесказане, можемо зробити висновок: якщо виробник при визначенні оцінки ефективності використання виробничого потенціалу підприємства буде використовувати методичні підходи або тільки вітчизняних, або ж лише зарубіжних науковців, достовірність отриманих результатів буде низькою.

Обгрунтуємо це зауваження.

Перша гіпотеза. Вітчизняна наукова думка неточно вшначас предмет оцінки ефективності.

Предметом оцінки за вітчизняною методологією є використані ресурси, а за постановкою проблеми — невикористаний ресурсний потенціал, наявні виробничі потужності господарства. Таким чином, завдання оцінки ефективності використання виробничого потенціалу зводиться до визначення максимального (технологічно припустимого) рівня використання факторів виробшщтва та розробки такої комбінації розподілу ресурсів, коли вже неможливо перерозподілити


Сторінки: 1 2 3