УДК 330.341.1:338.432

Сіренко Н.М.

Дорадча діяльність як фактор забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектора економіки

У статті обґрунтовано використання дорадчих служб для розповсюдження знань у сільському господарстві з метою забезпечення інноваційного розвитку останнього. Основними методами активізації інформаційно-консультаційного забезпечення інноваційної діяльності визначено диверсифікацію джерел фінансування дорадчої діяльності та передачу відповідальності за надання інформаційно-консультаційних послуг на регіональний рівень.

Ключові слова: розвиток сільського господарства, інноваційний розвиток, знання, консультативне забезпечення.

В статье обосновано использование консультативних служб для распространения знаний в сельском хозяйстве с целью обеспечения инновационного развития последнего. Основными методами активизации информационно-консультационного обеспечения инновационной деятельности определены диверсификация источников финансирования совещательной деятельности и передача ответственности за предоставление информационно-консультационных услуг на региональный уровень.

Ключевые слова: развитие сельского хозяйства, инновационное развитие, знание, консультационное обеспечение.

In the article the use of deliberative services for distribution of knowledge in agriculture with the purpose of providing of its innovative development is proved. The diversification of sourcing deliberative activity and passing to responsibility for informatively consultative services granting to a regional level are considered as basic methods of activation of the informatively consultative service.

Key words: development of agriculture, innovative development, knowledge, consultative service.Постановка проблеми. Побудова та результативне функціонування інноваційної моделі розвитку аграрного сектора України в значній мірі залежить від організації забезпечення оперативною та достовірною інформацією про наукові досягнення і конкретні інновації в економічній, соціальній, технічній, технологічній, біологічній та інших сферах товаровиробників усіх форм власності і сільського населення, що сприятиме підвищенню загального рівня освіченості, зміні стереотипності мислення та залученню інвестицій у розвиток вітчизняного сільського господарства. При цьому слід враховувати, по-перше, ефективність регіональних підходів у розвитку системи інформаційно-консультаційного забезпечення сільськогосподарського виробництва, а по-друге, необхідність використання при наданні дорадчих послуг принципів індивідуалізму і міждисциплі- нарності, зважаючи на унікальність умов кожного регіону.

Аналіз останніх досліджень і публікакцій.

Проблеми створення і функціонування дорадчих служб досліджуються багатьма вченими, зокрема М.Ф. Кропивко, І.М. Криворучко, П.Т. Саблуком, О.М. Шпичаком та ін., але в більшості випадків інноваційна інформація виступає частиною загального інформаційно-консультаційного забезпечення аграрного сектора, і відсутні підходи, за яких дорадча діяльність розглядалася б як забезпечуючий фактор інноваційного розвитку АПК. Тому ціллю даної статті стало обґрунтування використання дорадчих служб для розповсюдження знань в сільському господарстві та можливих джерел фінансування цих процесів.

Вітчизняні науковці та практики одностайні в розумінні того, що в умовах розвитку науково- технічного прогресу, глобалізації економіки, вільних ринків не можна зневажати суспільним розвитком аграрної науки, освіти, інформаційних та дорадчих послуг [4], так як інформація і знання на сьогодні сприймаються не як субстанція, втілена у виробничих процесах або засобах виробництва, а вже як безпосередня продуктивна сила [2]. Відповідно до загальноприйнятої у світі думки, значні відмінності в продуктивності й рентабельності різних аграрних систем частково пов'язані з проблемами економічної доступності, але все ж головна причина в інформаційному розриві та різниці в знаннях, яка не сприяє адаптації доступних технологій і систем управління або скорочує їх технічну ефективність після адаптації [5].

Ціль статті полягає в обґрунтованні використання дорадчих служб для розповсюдження знань у сільському господарстві з метою забезпечення його інноваційного розвитку.

Виклад основного матеріалу. Інформаційно- консультаційне обслуговування інноваційної діяльності полягає в доведенні результатів наукових розробок у вигляді доступної інформації до конкретних користувачів, підвищенні їх інноваційної культури, всебічне сприяння впровадженню наукових досягнень у виробництво. З метою реалізації принципів інноваційного розвитку аграрного сектора постає необхідність у забезпеченні останнього трьома видами послуг: телекомунікаційними, інформаційними, консультаційними. Надання двох останніх покладається на вітчизняну дорадчу службу як систему дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, а також сільського населення в підвищенні рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства (рис. 1).

В останні роки спостерігалася різка зміна в наданні державою рівня пріоритетності дорадчій службі: починаючи з 2002 р. даний напрям поступово розвивається включно до першого півріччя 2008 р. Рішенням Колегії Міністерства аграрної політики України (протокол № 6 від 29.06.2006 р.) було схвалено Стратегію розвитку інформаційного забезпечення АПК і сільського населення України до 2015 року, метою якої стало створення необхідних передумов для формування і розвитку аграрного інформаційного простору, які б могли задовольнити інформаційні потреби сільського населення, виробників та переробників сільськогосподарської продукції, підтримуючих АПК галузей, органів державної влади та неурядових організацій, установ аграрної освіти і науки, а також всіх інших учасників аграрного сектора України або інших сторін, що пов'язані з ним (у тому числі різних груп споживачів продукції) на проголошених ООН принципах для забезпечення сталого аграрного розвитку та інтеграції аграрного сектора України в світовий економічний простір.Основою досягнення цієї мети стало створення Національної системи сільськогосподарської інформації і знань (НССІЗ) зі створенням умов, засобів та технологій для підтримки сталого розвитку сільських територій, підвищення якості життя сільського населення, сталого розвитку сільськогосподарського виробництва і розширення можливостей учасників аграрного ринку України. Пріоритетними завданнями означеної стратегії було визначено:

Створення інтегрованої геоінформаційної та прогнозно-аналітичної системи аграрного сектора України на основі моніторингу соціально- економічного розвитку агропромислового виробництва, аграрного ринку та екології сільських територій для інформаційного забезпечення центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наукових і освітніх установ, приватного сектора,