УДК 332.2

КУЗЬМЕНКО О.Б.

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв

ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ОБҐРУНТУВАННЯ ГУМУСНОСТІ ҐРУНТІВ

У статті обґрунтовано визначальну роль гумусу, що надає ґрунту властивості предмета та засобу праці, досліджено, що разом зі зменшенням його рівня нижче критичного земля перестає бути головним засобом виробництва у сільському господарстві. Акцентується увага на тому, що відновлення гумусності ґрунтів досягається шляхом внесення органічних добрив і вдосконалення структури посівних площ.

The article is devoted to the significant role of humus that gives to a sail simultaneously the qualities both of a subject and a means of labor. The article shows that humus loss below critical level the soil will cease to be the main means of production in agriculture. The attention of the research is stressed on the fact, that the restoring of humus can be reached by entering of organic fertilizers and by improvement of the structure of areas under crops.(глибиною 20-30 см) оранкою, культивацією, боронуванням, правильному внесенні органічних і мінеральних добрив підвищується родючість ґрунту, створюються необхідні умови для оптимального росту і розвитку сільськогосподарських рослин. Ця властивість землі відзначена ще в працях Уїльяма Петті, відомого вченого класичної школи економічної теорії: "Праця - батько багатства, земля - його мати" [1].

Будь-який предмет праці частково або повністю за допомогою праці перетворюється на готову продукцію. Аналогічну роль відіграє грунт у процесі створення продукції рослинництва. Для формування біомаси рослини використовують з ґрунту органо-мінеральні сполучення елементів живлення (азот, фосфор, кальцій, магній, різні мікроелементи), воду, кисень та ін. Останні два можна не розглядати з точки зору переносу речовини безпосередньо ґрунту в рослини, оскільки вода потрапляє до ґрунту у вигляді опадів, зрошення, утримується там і надходить до кореневої системи сільськогосподарських культур, а основним джерелом кисню є атмосфера повітря. Іншими словами, ґрунт є провідником і накопичувачем води та кисню в їх природному кругообігу. Таким чином, з ґрунту рослини отримують органо-мінеральні елементи живлення, які і залишаються в сільськогосподарській продукції. Основним носієм цих елементів є гумус, який утворюється внаслідок розкладання органічної речовини.

У процесі сільськогосподарського виробництва земля одночасно виступає і як засіб праці. Враховуючи цю властивість землі, людина з метою одержання врожаю впливає на механічні, фізичні, хімічні і біологічні властивості ґрунту, які визначають його родючість, тобто здатність ґрунту нагромаджувати й утримувати вологу для забезпечення нею рослини, нагромаджувати і трансформувати поживні речовини в доступній для рослин формі, забезпечувати доступ кисню в зону кореневої системи рослин.

Родючість є результатом складної взаємодії та взаємовпливу властивостей і режимів ґрунту: фізичних (механічний склад; щільність; пористість; теплові, водні, повітряні режими та ін.), хімічних (гумовий стан; валовий хімічний склад; макро- і мікроелементи та ін.), фізико- хімічні (окислювально-відновлювальні процеси; ємкість поглинання; ступінь насиченості основами та ін.), біологічні (кількість мікроорганізмів, нітріфікаційна і азотофіксуюча здібність, ферментаційна активність та ін.). Родючість ґрунту є результатом складного перетворення мінеральних сполук, процесів мінералізації та гуміфікації органічної речовини, активності різних груп мікроорганізмів у ґрунтової фауни, впливу лужно-кислотних умов ґрунтового середовища, динаміки окислювально- відновлювальних процесів, водно-повітряного і температурного режимів та ін.

У свою чергу, окислювально-відновлю- вальний режим залежить від змісту і форм органічної речовини, фізичних властивостей ґрунту, які визначають умови аерації, гідротермічних параметрів розвитку мікробіологічних процесів тощо.

Структура ґрунту, з якою пов'язані водно- повітряний, окислювально-відновлювальний режими, агрофізичні показники ґрунту, у свою чергу, залежить від вмісту гумусу, його кількісного складу, фізико-хімічних властивостей, розвитку окислювально- відновлювальних процесів тощо.

Таким чином, гумус є невід' ємною складовою формування режимів і властивостей ґрунту. Тому очевидним є те, що ігнорування цього важливого елемента грунту призведе до порушення всього механізму, який формує його родючість.

Невипадково спостерігається пряма кореляція між урожаєм сільськогосподарських культур і потужністю гумусового шару та запасами гумусу в ньому.

Тому продуктивність земель сільськогосподарського призначення як засобу праці напряму залежить від вмісту гумусу в ґрунті.

Постійне вилучення органічної речовини в процесі аграрного виробництва призводить до зменшення кількості гумусу в ґрунті. Так, за даними А.М.Гринченко, Г.Я.Чесняк, О.Я.Чесняк [8], вміст гумусу в типовому чорноземі в горизонті А при розміщенні зернопросапної сівозміни зменшується на цілині з 9,4% -до 7,8% у сівозміні - через 12 років; до 7,3% - через 37 років; до 5,9% - через 52 роки; до 5,5% - через 100 років.

Аналогічні процеси мають місце і в Миколаївській області.

За дослідженнями В.В.Докучаєва, на території, де зараз знаходиться Миколаївська область, в кінці XIX сторіччя гумусність ґрунтів складала 8-10% гумусу, а в 1915 році вже 5,7% , в 1934 році, за даними Українського інституту агрогрунтознавства, відсоток гумусу сягав лише 5%. У 1960 році, за даними Миколаївської філії інституту "Укрземпроект", цей показник зменшився до 4,2%, а за період 1968-1985 рр. - до 3,9% [9]. Станом на 2002 рік гумусністьЗ рис. 1 видно, що критичного значення - 2% - концентрація гумусу в ґрунті досягне у 2080 році.

Значні втрати гумусу ґрунту обумовлюються водною і вітровою ерозією, яка посилюється сільськогосподарською діяльністю. У Миколаївській області в середньому кожний гектар сільськогосподарських угідь втрачає 0,26 т гумусу на рік.

Таким чином, загальна втрата гумусу внаслідок виробництва продукції та ерозії досягає 0,7 т/га