Таким чином, процес політичного маніпул- вання не відбувається в повному вакуумі, на нього впливають різноманітні фактори, які визначають його спрямування, застосовувані методи та прийоми і, відповідно, його ефективність та результативність.

У контексті розгортання політичного процесу можна виділити два відносно самостійні етапи, які доповнюють та змінюють один одного. Це підготовчий та основний етапи процесу маніпулювання. Відповідно до виділених закономірностей та механізмів впливу, до функцій першого, підготовчого, етапу належить полегшення сприйняття інформації, яка надходитиме. У його процесі формується атмосфера довіри між маніпулятором та аудиторією впливу. Оскільки для полегшення сприйняття інформації необхідне формування сприятливих умов, до завдань маніпулятора на першому етапі належить руйнування у адресата певних психологічних установок, бар'єрів сприй-

«Суб'єкт» впливу >

Розглядаючи процес політичного маніпулювання з позиції пошуку способів захисту від нього, у ньому також можемо виділити окремі елементи. Передусім, це наявність і використання спеціальних процедур вибору «об'єктів» та технологій впливу (сюди відносять способи, засоби, часову послідовність та просторове поширення). По-друге, наявність організаційних структур та спеціалістів із застосування методів прихованого няття, незалежно від того, чи буде цей процес сприйматися як неприємний чи навіть жахливий. На другому етапі здійснюється привернення уваги і пробудження інтересу до повідомлень на основі некритичного сприйняття і засвоєння аудиторією одержаної інформації, що дає змогу значно збільшити ефект від впливу інформації та тим самим зменшити її раціональну оцінку. На цьому етапі так само активно використовуються техніки і спеціальні прийоми маніпулювання. Водночас поділ на ці етапи досить умовний, оскільки основні завдання цих етапів «суб'єкт» маніпулювання здійснює постійно у процесі маніпуля- тивного впливу.

Отже, у структурі процесу маніпулювання можна виокремити такі елементи: «суб' єкт» маніпулювання, інформація, «об'єкт» маніпулювання і, що дуже важливо, його дії, вигідні суб'єктові та викликані впливом отриманої інформації. Схематично це можна зобразити так:

інформація >

впливу. І, по-третє, наявність спеціальних структур та процедур виявлення ознак використання маніпулятивного впливу та захисту від нього. Саме від ефективності діяльності цих структур та механізмів захисту і залежить безпека та нормальне функціонування соціальних суб'єктів (органів влади й управління, суспільно-політичних та інших організацій).

Однак у цілком відмінній ситуації перебуває окрема людина, яка повинна сама шукати способи захисту та убезпечувати свою безпеку від прихованого інформаційно-психологічного впливу. Сьогодні людині все важче орієнтуватися у політичній ситуації і навколишніх подіях, що зумовлено, передусім, швидкістю та ускладненням суспільного життя, його суперечливістю, нерівномірним розподілом доступу до освіти, культури та інформації. Людині подається спрощене трактування подій, їй не потрібні поглиблені знання, вона втрачає цілісне уявлення про реальність, вона просто дозволяє керувати собою умілим вождям та їх оточенню, ідеалізуючи їх.

За статистикою, сьогодні лише 60 % суспільства «частково» цікавляться політикою, а 25 % взагалі аполітичні. Отже, лише 10-20 % населення можуть брати участь у виробленні та прийнятті рішень, що є підставою стверджувати не про маніпулювання окремими групами людей у політичному процесі, а про маніпулювання широким масами, суспільною думкою. Водночас процес політичного маніпулювання розглядаємо не як одиничний акт впливу чи використання маніпулятивних прийомів, а як процес, який передбачає сувору послідовність етапів свого розгортання, що характеризуються передусім особливостями взаємодії «суб'єкта» та «об'єкта» впливу й тривалістю у часі.

Підсумовуючи, вважаємо процес політичного маніпулювання досить складним явищем, для детальнішого дослідження та розуміння суті якого слід розглядати його як цілісну систему, з існуючими в ній суб'єкт-об'єктними відносинами, процесами взаємодії елементів.

У науковій літературі часто порівнюють маніпулювання та переконання. Саме переконання повинно виходити на перший план у сучасному виборчому процесі як одна з основних перешкод поширенню таких негативних інформаційно- психологічних впливів, як маніпуляції. Під переконаннями ми розуміємо систему поглядів, уявлень, яких дотримується людина, погоджується з ними, вважає їх продуктом її власної діяльності, які можуть бути аргументовані та логічно доведені. Як зауважують учені, процес переконання - це певний спосіб впливу, який передбачає аргументоване і логічно витримане доведення істинності того чи іншого положення, думки, оцінки. У процесі переконання «суб'єкт» впливу пропонує «об'єктові» впливу аргументи, факти, докази, і висновки, покликані продемонструвати позитивні наслідки рекомендованого спрямування дій [4].

Під час переконання передбачається цілеспрямований усвідомлюваний характер впливу, застосування аргументів, фактів, дотримання логіки доведення і обґрунтування, апелювання до істинності і значущості і водночас - свідоме, уважно-критичне ставлення реципієнта до змісту пропонованої йому інформації та способів її подання. Механізм переконання ґрунтується, з одного боку, на доказовості (переконливості), тобто на аргументах, що підтверджують істинність і значущість для реципієнта того, що йому пропонують, а з іншого - на самостійному, свідомому та критичному ставленні особи, яку переконують у тому, що їм пропонується прийняти [6, с. 62].

Отже, основною передумовою, яка відрізняє переконання від інших форм впливу і передусім від маніпулювання, є здатність адресата впливу контролювати цей процес, брати у ньому участь і, що найважливіше, усвідомлювати його. Саме тому маніпуляційний вплив ми трактуємо як неконтро- льований, панівний, неусвідомлюваний, стихійний, прихований для адресата процес впливу на нього, який відбувається поза його волею та бажаннями. Про це свідчить і співвідношення «об'єкта» та «суб'єкта»