УДК 321:331.105.6

Громадська Н.А.

СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ ТА ЙОГО РОЛЬ У СОЦІАЛЬНІЙ ПОЛІТИЦІ ДЕРЖАВИ

Стаття присвячена проблемі осмислення сутності й ролі соціального діалогу як важливого інструменту соціальної політики держави. Автор при висвітленні даної проблеми звертається до цілей, завдань і функцій соціальної політики, а також мети соціальної держави.

Ключові слова: соціальний діалог, соціальна політика, соціальна держава, соціальна справедливість, соціальна злагода, соціальна і політична стабільність.

Статья посвящена проблеме осмысления сущности и роли социального диалога как важного инструмента социальной политики государства. Автор при освещении данной проблемы обращается к целям, задачам и функциям социальной политики, а также цели социального государства.

Ключевые слова: социальный диалог, социальная политика, социальное государство, социальная справедливость, социальное согласие, социальная и политическая стабильность.

The article deals with the problem of understanding the essence and role of social dialogue as an important tool of social policy of a state. Covering the subject, the author approaches the goals, tasks and functions of social policy as well as the goal of a social state.

Key words: social dialogue, social policy, social state, social justice, social agreement, social and political stability.

Сучасна соціально-економічна і політична ситуація в Україні передбачає необхідність узгодження інтересів різних соціальних груп та органів влади цивілізованим, безконфліктним шляхом. Саме це завдання актуалізує необхідність формування механізмів поєднання різних суспільних інтересів з метою запобігання соціально-політичним потрясінням, зниження соціальної напруги та досягнення сприятливого соціального клімату в суспільстві.

Світовий досвід показує, що саме в рамках легітимних способів розв'язання соціально- політичних суперечностей та конфліктів може використовуватися соціальний діалог, який виступає одним з ефективних механізмів узгодження політичних та соціально-економічних інтересів різних соціальних груп і владних структур. Він здатний виступати досить досконалим інструментом впровадження соціальної політики держави.

Розвиток ефективного соціального діалогу є необхідною умовою європейської інтеграції України, оскільки, крім іншого, саме завдяки соціальному діалогу країни Європейського Союзу досягли високого економічного розвитку та гідного рівня життя.

Міжнародна організація праці (далі - МОП), діяльність якої побудована на засадах тристоронньої співпраці, визначає соціальний діалог як процес, що включає всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією між представниками урядів, роботодавців та працівників з питань, що становлять взаємний інтерес і пов'язані з соціально-економічною політикою [1, с. 373].

У проекті Закону України «Про соціальний діалог в Україні», прийнятому відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08.02.07 р., соціальний діалог розглядається як «процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання соціально-трудових відносин» [9].

Отже, під соціальним діалогом слід розуміти процес, що включає всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією між роботодавцями, працівниками та державою, спрямований на успішне вирішення питань соціально-економічної політики.

У Резолюції про трипартизм та соціальний діалог, ухваленій МОП 18 червня 2002 р., підкреслювалось, що соціальний діалог виявився цінним демократичним засобом вирішення соціальних проблем, формування консенсусу, а також сучасним і динамічним процесом, що має унікальний потенціал та широкі можливості в сприянні прогресу у контексті глобалізації, регіональної інтеграції і перехідного періоду» [11]. В Указі Президента України від 29.12.2005 р. «Про розвиток соціального діалогу в Україні» соціальний діалог визнаний як один з головних чинників забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства, запобігання суспільним конфліктам [10]. Ці визначення досить вдало відображають сутність соціального діалогу як демократичного засобу узгодження інтересів різних соціальних груп та важливого фактору розвитку громадянського суспільства.

Відповідно до класичної моделі МОП соціальний діалог впроваджується на засадах трипартизму або двопартизму. Трипартизм становить собою активну взаємодію уряду, роботодавців та працівників (через їх представників) як рівних і незалежних партнерів у прагненні знайти рішення для питань, що становлять взаємний інтерес [1, с. 407]. Під двопартизмом (біпартизмом) розуміється будь-який процес, за допомогою якого досягаються прямі домовленості про співпрацю між роботодавцями та працівниками (або їхніми організаціями) [1, с. 66]. Отже, трипартизм передбачає співпрацю між трьома сторонами, а двопартизм - між двома сторонами соціально- трудових відносин.

Розглядаючи сутність соціального діалогу, слід зазначити, що у сучасних умовах кожен громадянин, навіть не усвідомлюючи цього, є його стороною. Це обумовлюється постійною взаємодією з різними соціальними групами і владними структурами. Саме завдяки соціальному діалогу досягається узгодження політичних та соціально- економічних інтересів різних соціальних груп і владних структур з метою досягнення соціальної злагоди, миру і спокою у суспільстві.

Соціальний діалог розглядається відповідно до трьох аспектів його визначення: мети, методики ведення та змісту [12, с. 107].

Мета соціального діалогу відрізняється залежно від його змісту і може значною мірою відрізнятися у різних країнах. Її можна представити у формі піраміди: в основі буде широкий спектр питань, з яких соціальні партнери просто обмінюються інформацією без бажання впливати на позиції один одного. З обмеженої кількості інших питань партнери надають перевагу консультуванню один з одним із метою зближення своїх позицій. Лише дуже вузький спектр питань зазвичай є предметом справжніх переговорів із метою досягнення домовленості, найчастіше у формі компромісу, прийнятного для всіх сторін.

Методика ведення соціального діалогу залежить від того, чи віддають сторони перевагу участі держави, чи просто зустрічаються