Гіпотеза дифузії (поділу) відповідальності виходить з того, що групова дискусія породжує емоційні контакти між членами групи і призводить до того, що індивід буде випробувати меншу відповідальність за ризиковані рішення, оскільки вони виробляються всією групою (див.: [33]). Групова дискусія послаблює занепокоєність членів групи в ситуаціях ризику. Отже, якщо припустимі ризиковані рішення призведуть до невдачі, індивід буде нести відповідальність не один - вона розповсюдиться на всіх членів групи.

Таким чином, згідно з гіпотезою дифузії відповідальності, група приймає рішення більш високого рівня ризику тому, що відповідальність за нього розподіляється між всіма членами групи, і це зменшує страх перед невдачею.

Гіпотеза ознайомлення передбачає, що зсув ризику не є власне груповим ефектом, а являє собою «псевдогруповий ефект», тобто хоча і виникає у групі, але фактично до наслідків групового впливу не відноситься. Згідно з цією гіпотезою, будь-яка процедура, яка підсилює знайомство з проблемою, що містить ризик, збуджує учасників експерименту до більшого ризику щодо даної проблеми. Таким чином, зсув ризику - це не продукт групової дискусії, а результат сміливості, ризикованості, яка проявляється по мірі більшого знання проблеми, «входження» до неї під час дискусії.

Гіпотеза лідерства побудована на вивченні якостей членів групи, котрі сприймаються групою як лідери. Дана гіпотеза стверджує, що люди, спочатку (до дискусії) більш схильні до вибору ризикованих рішень, прагнуть до лідерства і в груповій дискусії. Тому остаточний ступінь групового ризику може бути результатом впливу лідера групи.

Гіпотеза корисності виходить з того, що внаслідок обміну інформацією під час дискусії здійснюється зміна корисності, яку члени групи, що приймають рішення, приписують наявним альтернативам. У результаті групової взаємодії змінюється також і корисність ризику, пов'язана з тим, що суб'єктивні значення цінності, котрі приписуються ризику окремими членами групи, стають схожими.

Гіпотеза зсуву ризику як цінності є найбільш розповсюдженою. Вперше її було запропоновано Р. Брауном (див.: [34]). Ця гіпотеза виходить з ідеї, згідно з якою люди цінують ризик і в груповій ситуації багато з них, у т. ч. і так звані обережні індивіди, прагнуть приймати більш ризиковані рішення, щоб підвищити свій статус у групі. Тому в умовах групової дискусії вони змінюють свої оцінки в бік більшого ризику з метою створити про себе уявлення як про людей рішучих, здатних і таких, що вміють ризикувати. Якщо у конкретного члена групи рівень преференції ризику стає значно нижчим за середній для групи, то це може викликати у нього занепокоєність і побоювання з приводу того, як до цього поставиться група. У зв'язку з цим люди часто готові прийняти групове рішення, котре має більш високий рівень ризику, ніж рішення, яке вони прийняли б поодинці.

Аналіз основних гіпотез зсуву ризику при прийнятті групових рішень дозволяє зробити висновок про те, що хоча жодна з них не охоплює всі досвідні дані, отримані під час проведення експериментів, кожна з цих гіпотез має певну пояснювальну цінність. Доповнюючи одна одну, вони в цілому ілюструють, чому у процесі групових обговорень приймаються рішення з більшим рівнем ризику.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Kahneman, D. Prospect theory: An analysis of decision under risk [Text] / D. Kahneman, A. Tversky // Econometrica. - 1979. - Vol. 47, № 2. - Р. 263-291.

Канеман, Д. Принятие решений в условиях неопределенности: правила и предубеждения [Текст] / Д. Канеман, А. Тверски ; пер. с англ. // Принятие решений в условиях неопределенности. - Х.: Гуманитарный центр, 2005. - С. 17-36.

Канеман, Д. Рациональный выбор, ценности и фреймы [Текст] / Д. Канеман, А. Тверски // Психологический журнал. - 2003. - № 4. - С. 31-42.

Шумейкер, П. Модель ожидаемой полезности: разновидности, подходы, результаты и пределы возможностей [Текст] / П. Шумейкер ; пер. с англ. // Альманах THESIS. - 1994. - Вып. 5. Риск. Неопределенность. Случайность. - С. 29-80.

Bell, D. Risk premiums for decision regret [Text] / D. Bell // Management Science. - 1983. - Vol. 29, № 10. - Р. 1156-1166.

Goitein, B. The danger of disappearing postdecision surprise: Comment on Harrison and March, «Decision making and postdecision surprises» [Text] / B. Goitein // Administrative Science Quarterly. - 1984. - Vol. 29, № 3. - Р. 410-413.

Harrison, J.R. Decision making and postdecision surprises [Text] / J.R. Harrison, J.G. March // Administrative Science Quarterly. - 1984. - Vol. 29, № 1. - Р. 26-42.

Kasperson, R.E. The social implication and attenuation of risk [Text] / R.E. Kasperson, J.X. Kasperson // Annals of the American Academy of Political and Social Science. - 1996. - Vol. 545. - Р. 95-105.

Kunreuther, H. Science, values and risk [Text] / H. Kunreuther, P. Slovic // Annals of the American Academy of Political and Social Science. - 1996. - Vol. 545. - Р. 116-125.

Margolis, H. Dealing with Risk: Why the Public and the Experts Disagree on