процесу, а саме: 1) право окремих земель вести міжнародні стосунки в питаннях врядування і юстиції; 2) систему плюральних голосів; 3) право кооптації (балотування) як культурних, так і професійних сил до парламенту; 4) закріплення і реалізація інституту права власності [12, арк. 66]. На прогресивність конституційних ідей О. Ейхельмана вказувала «.реальність моменту з'єднання з передовими ідеями, з устремлінням до кращих суспільних форм, забезпечуючи їх поступовий розвиток від необхідності і від волі народу, яка може проявитися в будь-який момент» [12, арк. 67]. На наш погляд, важливим є твердження О. Ейхель- мана про те, що владу не можна трактувати як «упривілейоване володіння» кількох людей у державі, бо держава існує для людей, а не навпаки. Одночасно вчений проголосив загальновизнане сьогодні право кожного народу на самовизначення і створення національної держави.
До основних принципів проекту конституції УНР О. Ейхельмана можемо віднести такі: реалізацію ідеї федералізму, яка, на думку вченого, відповідає прагненням народних мас; забезпечення демократичності владних структур; чітке розмежування повноважень п' яти гілок влади; впровадження механізму відповідальності представників державної влади за наслідки їхньої роботи; усунення партійної упередженості у процесі організації та функціонування державної влади; незалежність судової системи і фінансового контролю від парламентської і виконавчої влад тощо. Але основою проекту є реалізація принципу народоправства на всіх рівнях державної організації.
Деякі положення проекту професора О. Ейхельмана використовувала Всеукраїнська національна рада під час доопрацювання «Основного державного закону Української Народної Республіки».
Варто наголосити, що конституційні погляди О. Ейхельмана зазнали змін і вдосконалення, враховуючи конституційну практику інших країн та особливості процесу українського державотворення. Його подальші наукові пошуки щодо шляхів розбудови Української держави та становлення оптимальних форм державної влади призвели до деяких змін конституційних ідей 1921 р. Але принципи державної організації залишилися сталими: повне забезпечення всіх культурно- громадських і особистих прав громадян; впровадження федеративної системи державно-територіального устрою; широка участь громадян у забезпеченні публічно-правових функцій держави від центру до регіонів; послідовне втілення правових і соціальних ідей; забезпечення службової відповідальності чиновників на всіх рівнях публічно-правової діяльності у державі. Одночасно О. Ейхельман запропонував оновлені підходи до формування законодавчої і виконавчої влади, проте їхні функції і принципи діяльності залишилися сталими [3].
Пропонуючи новий проект публічно-правового устрою УНР у 1934 р., О. Ейхельман констатує, що він все ж таки «... ґрунтується на принципах забезпечення всіх культурних, публічних та особистих прав громадян і в деякій мірі федеративного устрою з послідовним втіленням основ правової держави й сполучення з цим принципом службової відповідальності на всіх рівнях та у всіх ділянках публічно-правової діяльності» [4, с.12].
Окреслюючи перспективи організації державної влади в незалежній Україні, вчений дотримувався принципу демократизму з широким використанням народного волевиявлення, розгалуження державної влади на п'ять незалежних гілок, її децентралізації в поєднанні з ідеєю федералізму, а також відповідальності представників влади різних рівнів за результати своєї роботи. Важливими О. Ейхельман вважає питання державно-церковних відносин, розв' язання аграрної проблеми, організації системи міжнародних відносин відповідно до реалізації національних інтересів України.
Отже, для написання авторського проекту Конституції УНР професор використав глибокі теоретичні знання конституційних положень країн Західної Європи, а також США, особливості їхнього розвитку та становлення. Доцільно вказати, що О. Ейхельман залучався до конституційної діяльності ще за часів царської імперії, а тому володів достатніми практичними навичками. У своїх працях він доводить значимість Основного закону для розвитку держави, а далі аналізує наявний світовий досвід і, адаптуючи його до реалій українського суспільно-політичного життя, пропонує власне бачення конституційних засад УНР. Основою конституційного світогляду вченого стали принципи народовладдя, демократизму, федералізму і відповідальності влади. Вони обґрунтовані О. Ейхельманом у цілій низці наукових праць і можуть стати предметом подальших досліджень. Запропоновані конституційні ідеї вченого відповідають змісту сучасних суспільно- політичних трансформацій в Україні, а отже, потребують використання у процесі впровадження та реалізації конституційної реформи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Дністрянський С. Нові проекти української конституції / С. Дністрянський // Воля. - Відень, 1920. - Т. 4. - Ч. 5. - С. 232-237.
Дністрянський С. Нові проекти української конституції / С. Дністрянський // Воля. - Відень, 1920. - Т. 4. - Ч. 6. - С. 301-309.
Ейхельман О. Майбутній публічно-правовий уклад вільної Української Народної держави / О. Ейхельман // ЦДАВО. - Ф. 3997. - Оп. 1. - Спр. 6. - Арк. 182-183.
Ейхельман О. Нові шляхи українського державного права. Звіт з Українського Правничого З'їзду у Празі / О. Ейхельман // Життя і право. - Львів, 1934. - Ч. 1. - С. 12-13.
Ейхельман О. Проект Конституції - основних державних законів Української Народної Республіки. - Київ-Тарнів, 1921. - 96 с.
Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. - Київ: Філософська і соціальна думка, 1992. - 272 с.
Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІУ від 8.1.2004). - Харків: Фоліо, 2006. - 24 с.
Мала енциклопедія етнодержавознавства / [відп. ред. Ю. Римаренко.]. - К.: Довіра; Генеза, 1996. - С. 244-245.
Мироненко О.М. Витоки українського революційного конституціоналізму 1917-1920 рр. Теоретико-методологічний аспект / О.М. Мироненко. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - 260 с.
Науменко О.