Слід зазначити, що поступово формувалося переконання в тому, що держава, яка надмірно розрослася, перешкоджає вільному волевиявленню окремого індивіда і реалізації його потенційних можливостей. У такій державі про людей забувають заради речей, багатства і результатів їх діяльності. Тому не дивно, що поступове розрізнення між громадянським суспільством і державою перетворюється на аргумент проти сталого стану речей і проникнута ідеями майбутнього устрою, покликаного забезпечити соціальну рівність громадянської свободи та обмежений у своїх можливостях і діях конституційний уряд. Про це, зокрема, говориться в програмному документі Великої французької революції 1789 року «Декларації прав людини і громадянина».

Найбільш радикальну концепцію громадянського суспільства сформував один із провідних ідеологів американської буржуазної революції 1775-1783 років, автор відомого памфлету «Права людини» Т. Пейн [12]. У нього тема громадянського суспільства, що протистоїть державі, стає центральною. Т. Пейн вважав, що держава є необхідним злом: чим воно менше (в сенсі втручання у справи суспільства), тим краще для суспільства. Тому влада держави має бути обмежена на користь громадянського суспільства, оскільки кожному індивідові внутрішньо властива пристрасть до суспільства. Існуючи до виникнення держави, ця природна соціальність привертає індивідів встановити мирні стосунки конкуренції і солідарності, засновані цілком на взаємному інтересі і відчутті взаємної допомоги, що розділяється всіма. Чим більш досконале громадянське суспільство, тим більше воно регулює власні справи і тим менше воно потребує уряду.

Наділені невід'ємними правами, вільні і рівні індивіди передують державі як у минулому, так і в сьогоденні і майбутньому. Таким чином, держави можна вважати законними або цивілізованими лише в тому випадку, якщо вони утворені в результаті ясного, чіткого і недвозначного опитування вільних індивідів, отримана їх згода і коли ця згода сформульована конституційно і зафіксована за допомогою парламентарних представницьких механізмів. Цивілізовані системи державного управління - це конституційні системи управління, наділені владою через активну згоду вільних і рівних індивідів. Такі уряди не повинні мати прав, вони повинні мати лише обов' язки перед своїми громадянами і виборцями.

Конкретні уряди не мають права довільно змінювати або розширювати свої конституції або порушувати довіру і згоду індивідуальних громадян. Саме у природному стані індивідуальні громадяни володіють постійним суверенітетом.

Всяке порушення цього природного порядку і будь-яка спроба перешкодити активно висловленій згоді як основі права є деспотизм, або агресивне правління, відповідальне лише перед самим собою. Звідси і виходить протиставлення Т. Пейном громадянського суспільства державі. На його думку, самовпевнене і самокероване суспільство вимагає мінімуму політичних механізмів і важелів управління. Т. Пейн був глибоко переконаний у тому, що скорочення влади держави до мінімуму зробить можливим формування міжнародної конфедерації національно незалежних і мирно взаємодіючих громадянських суспільств. Національна суверенна держава у такому разі складалася б з виборного керівника і гаранта загального світу, цивілізації і торгівлі, громадянського суспільства. Така національна асоціація, що діє на принципах суспільства, необхідна лише для того, щоб забезпечити те вузьке коло суспільних послуг, які само громадянське суспільство не в змозі забезпечити.

Необхідно зазначити, що надалі ця традиція, проте в помірній формі розроблена А. де Токвілем [13] і Дж. С. Міллем [14], виходила з постулату, згідно з яким розділення між державою і громадянським суспільством є постійною характеристикою по-справжньому демократичної соціально- політичної системи, в якій продуктивна власність, статус і прерогативи приймати рішення, не підвладні приватній сфері. Крім того, таку тему, як «держава проти громадянського суспільства», можна прослідкувати в роботах І. Бентама [15] і Ж. Сисмонді [16], що набуває більш-менш завершеної форми у Л. фон Штейна [17].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Концепція громадянського суспільства сформувалася в західноєвропейській філософсько-політичної думці на початку Нового часу як усвідомлення переходу суспільства до цивілізованого стану, до встановлення між членами суспільства тісних соціальних зв'язків, які забезпечували йому силу і стійкість. Ідейно-теоретичним підґрунтям його формування були давньогрецькі вчення про суспільство, християнсько-протестантський індивідуалізм і давньоримське право. Впродовж подальшого часу, аж до наших днів, підходи до оформлення і ставлення до феномена громадянського суспільства змінювалися, проте базові основи його існування залишилися незмінними: свобода особистості, ліберальні стосунки в економіці, рівність перед законом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Аристотель. Политика. Афинская полития; [Предисл. Е.И. Темнова]; - М.: Мысль, 1977. - 458 с.

Локк Дж. Два трактата о правлении / Джон Локк; [Сочинения: в 3 т. ]; [Пер. с англ. и лат.]; Т. 3; [Ред. и сост., авт. примеч. А.Л. Субботин]. - М.: Мысль, 1998. - 668 с.

Монтескье Ш. О существе законов. Ч. 1 / Шарль Монтескье. - М.: Издал Василий Сопиков, 1809. - 310 с.

Монтескье Ш. О существе законов. Ч. 2 / Шарль Монтескье. - М.: Издал Василий Сопиков, 1810. - 336 с.

Монтескье Ш. О существе законов. Ч. 3 / Шарль Монтескье. - М.: Издал Василий Сопиков, 1809. - 394 с.

Монтескье Ш. О существе законов. Ч. 4 / Шарль Монтескье. - М.: Издал Василий Сопиков, 1814. - 358 с.

Руссо Ж.-Ж. Рассуждение о происхождении и основаниях неравенства между людьми / Ж.-Ж. Руссо; [Пер. с фр. Н.С. Южакова; под ред. С.Н. Южакова]. - СПб.: Тип.-литогр. А.Э. Винеке, 1907. - 166 с.

Руссо Ж.-Ж. Избранные сочинения В 3-х т.