УДК 347.921.8

Шаталюк С.Д.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ - СУТТЄВА СКЛАДОВА СУЧАСНОЇ ДЕМОКРАТІЇ

Стаття присвячена розгляду можливих шляхів забезпечення гарантованого надання безоплатної правової допомоги. Автор вказує на необхідність надання державних гарантій на отримання безоплатної правової допомоги визначеним категоріям громадян.

Ключові слова: конституційні гарантії, правова допомога, демократія.

Статья посвящена рассмотрения возможных путей обеспечения гарантированного предоставления безвозмездной правовой помощи. Автор указывает на необходимость предоставления государственных гарантий на получение безвозмездной правовой помощи определенным категориям граждан.

Ключевые слова: конституционные гарантии, правовая помощь, демократия.

The article highlights the possible ways of ensuring of the guaranteed accordance of gratuitous legal aid. The author indicates the necessity of granting state guarantees for certain categories of citizens to receive gratuitous legal aid.

Key words: constitutional guarantees, legal aid, democracy.

В Україні продовжується складний процес пошуку шляхів будівництва правової демократичної держави, переосмислення цінності та значення багатьох правових інститутів та механізмів. Демократія у всі часи розумілася і трактувалася по-різному, безсумнівним є одне: вона як політична і правова цінність є невід'ємним елементом свідомості людей усього світу.

Платон та Аристотель розрізняли форми правління у залежності від того, хто керує: один, декілька чи весь народ і визначали три основних види - монархію, аристократію та демократію. Однак і Платон, і Аристотель кожну форму правління пов' язували з певною формою суспільного життя, з умовами суспільного розвитку. Кожна з цих форм може бути гіршою чи кращою у залежності від того, йдуть вони шляхом закону чи відступають від нього, переслідують власні інтереси керівництва чи турбуються за спільні блага. Але всі ці форми мають схильність до змін і жодна не є цілком сталою.

Давній світ знав лише безпосередню демократію, де народ сам управляє державою шляхом загальних народних зборів. Тобто поняття демократії співпадає тут з поняттям демократичної форми правління, з поняттям безпосереднього народовладдя.

Згодом поняття демократії розповсюдилося на всі форми держави, де народу належить верховенство у встановленні влади та контроль над нею. При цьому вважалось, що свою верховну владу народ може виявляти як безпосередньо, так і через представників. Керуючись такою думкою можна визначити демократію, перш за все, як форму держави, де верховенство належить загальній волі народу.

І хоча демократія - це управління більшості, не можна не погодитися з Рузвельтом, який сказав: «Кращим свідченням любові до свободи є те становище, в якому перебуває меншість. Кожна людина повинна мати однакову з іншими можливість проявити свою сутність».

Властиве демократії прагнення до рівності є однією з найважливіших ознак демократичної ідеї. Підтвердженням цьому є положення закріплені у статті 21 Конституції України: усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах [6, с. 114]. Демократія більше прагне до рівності, ніж навіть до свободи. Ми вимагаємо для людини свободи, в першу чергу, для повного та безперешкодного вияву її особистості, а оскільки остання є невід'ємним «атрибутом» кожної людини, то ми вимагаємо у відношенні до всіх людей рівності. Демократія має на меті забезпечити не лише свободу, але й рівність. У цьому прагненні до загальної рівності демократична ідея виявляється не менше, ніж у прагненні до загальної свободи. У демократичному суспільстві воля більшості повинна поєднуватися з гарантіями прав особи, які у свою чергу служать захистом прав меншості. Права меншості не повинні залежати від доброї волі більшості і не можуть бути скасовані більшістю голосів.

Серед головних критеріїв демократичності суспільства є наявність фундаментальних прав та свобод громадян. Конституційно закріплені за громадянами права та свободи є важливими цінностями демократії. При цьому першочерговими у міжнародному праві визнаються політичні права та свободи.

До першочергових політичних прав та свобод відносяться свобода слова, переконань, віросповідання для всіх людей незалежно від раси, статті, мови та релігії. У демократичному суспільстві гарантується недоторканість особи та житла, забороняються обмеження у виборі місця проживання громадян та їх пересування на території своєї держави. Найвищою соціальною цінністю в Україні визнаються людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека, як наголошує стаття 3 Конституції України. У цій же статті ми читаємо: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» [6, с. 18].

Реалізація фундаментальних прав та свобод людини забезпечується наявністю такого критерію демократії як правова держава з пріоритетом закону у всіх сферах життя суспільства. Саме така держава є головною силою у демократичному суспільстві, яка може гарантувати громадянам їх права та свободи.

Цим самим ми підходимо до іншого принципу демократії - конституціоналізму, що зобов'язує владу та громадян підпорядковуватися конституції. Демократична організація суспільного життя передбачає таку ж наявність незалежного контролю, що здійснюється не лише «зверху», але й постійно та ефективно контролюється «знизу». Задля забезпечення ефективного контролю та захисту своїх прав та законних інтересів громадяни повинні добре розумітися на встановлених чинним законодавством вимогам і з цією метою в Конституції закріплено право людини на отримання правової допомоги. Невміння громадян зорієнтуватися у чинному законодавстві є причиною порушень їхніх прав і свобод у повсякденному житті, серйозною перепоною реалізації конституційних норм. Таке становище зумовлює