УДК 351.07

Сорока С.В.

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ СЕНАТУ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ІЗ СЕЙМОМ У ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ФУНКЦІЙ

У статті аналізуються особливості взаємодії між двома палатами польського парламенту в процесі реалізації державно-управлінських функцій. Відзначено, що найбільш активна співпраця між Сеймом і Сенатом відбувається в процесі реалізації законодавчої функціі. Основними законодавчими компетенціями Сенату, які вимагають тісної співпраці з Сеймом, є: право законодавчої ініціативи, висловлення власної позиції щодо законів, прийнятих Сеймом, та участь у ратифікації міжнародних угод. Звернено увагу на відсутність будь-яких арбітражних (узгоджувальних) механізмів між двома палатами, що є однією зі значних перешкод на шляху до повноправної участі Сенату в законодавчому процесі. На основі проведеного дослідження визначено досвід Польщі, який може бути корисним для оптимізаціїроботи державних органів нашої держави.

Ключові слова: бікамералізм, парламент, функції органів державної влади.

В статье анализируются особенности взаимодействия между двумя палатами польского парламента в процессе реализации государственно- управленческих функций. Отмечено, что наиболее активное сотрудничество между Сеймом и Сенатом происходит в процессе реализации законодательной функции. Основными законодательными компетенциями Сената, которые требуют тесного сотрудничества с Сеймом, являются: право законодательной инициативы, высказывания собственной позиции относительно законов, принятых Сеймом, и участие в ратификации международных соглашений. Обращено внимание на отсутствие арбитражных (согласовательных) механизмов между двумя палатами, что является одним из препятствий на пути к полноправному участию Сената в законодательном процессе. На основе проведенного исследования определено опыт Польши, который может быть полезным для оптимизации работы государственных органов нашего государства.

Ключевые слова: бикамерализм, парламент, функции органов государственной власти.

In article features of interaction between two chambers of the Polish parliament in the course of realisation of state function are analyzed. It is noticed that in the course of legislative function realisation there is the most active cooperation between the Diet and the Senate. The main legislative competences the Senate which demand close cooperation with the Diet are: the right of the legislative initiative, the statement of own position concerning laws accepted by the Diet and participation in ratification of the international treaties. The attention to absence arbitration mechanisms between two chambers that is one of obstacles in a way to full participation of the Senate in legislative process is paid. On the basis of the conducted research definitely experience of Poland which can be useful to optimisation of work of state structures of our country.

Key words: bicameralism, parlament, the public authorities' functions.

На сучасному етапі розбудови української держави питання двопалатного парламенту стає все більш актуальним. Пропозиції утворення другої палати парламенту постійно висловлюються політиками і державними діячами протягом періоду незалежності нашої держави. Введення двопалатної структури парламенту в Україні передбачається також згідно з поданим Президентом України В. Ющенко на всенародне обговорення Проектом Закону України «Про внесення змін до Конституції України».

Досвід функціонування двопалатного парламенту в Польщі може бути досить корисним для України. Врахування позитивів і негативів польського бікамералізму допоможе з'ясувати питання необхідності запровадження в Україні другої палати парламенту, а в разі позитивної відповіді сприятиме пошуку більш ефективної моделі двопалатного парламенту в Україні.

Проблема взаємодії законодавчих органів Республіки Польща є недостатньо дослідженою в українській історіографії. Лише окремим аспектам даного питання, в контексті розгляду інших державно-управлінських і політологічних проблем, були присвячені наукові праці вітчизняних учених, серед яких слід виокремити В. Журавського, Є. Скребця, О. Фісуна, Н. Бокало, С. Трохимчука, Г. Зеленько [1-5]. У польській науці особливостям функціонування та взаємодії Сейму та Сенату у процесі виконання державно-управлінських функцій приділяється значна увага. Серед праць польських науковців на особливу увагу заслуговують дослідження Я. Окжешика, П. Сарнецького, М. Добровольського, В. Мачейка, В. Орловського, Б. Банащака та ін.

Проте у перерахованих наукових розвідках питання взаємодії Сенату із Сеймом не розглядаються комплексно, а переважно в контексті визначення місця і ролі Сенату в системі державних органів, або при розгляді основних функцій польського Сейму.

Насправді обрана автором проблема вимагає всебічного і глибокого наукового аналізу. Необхідно з' ясувати, в якому напрямку відбувалася еволюція взаємозв'язків двох палат польського парламенту в процесі виконання законодавчої функції, наскільки ефективною є така взаємодія, а також визначити, яким чином її можна удосконалити на сучасному етапі. Особлива увага у статті зосереджена на визначенні того досвіду, який може бути корисним для оптимізації роботи державних органів нашої держави.

Рішення про створення в Польщі другої палати парламенту - Сенату - було прийнято в процесі переговорів «Круглого столу» (6 лютого - 5 квітня 1989 року), які стали початком трансформації державного устрою. Враховуючи також факт запровадження інституту Президента, відбулося повернення до традиційної для Польщі структури органів державної влади. Згідно з домовленностями «Круглого столу», передбачалося, що Сенат складатиметься зі 100 сенаторів, обраних у цілковито вільних виборах, чого не можна було сказати про Сейм, вибори до якого були демократичними тільки на 35 %, тому що 65 % мандатів були гарантовані для провладних політичних сил. Зазначалося, що «Сенат матиме право законодавчої ініціативи, а також розглядатиме ухвалені Сеймом закони. Сенат може виступити проти прийняття закону, тоді повторне його ухвалення вимагатиме від Сейму більшості у 2/3 голосів». Також Сенат разом із