УДК 35.078

Тригуб К.О.

НЕІНСТИТУЦІАЛІЗОВАНІ СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО

УПРАВЛІННЯ

У статті розглядаються джерела, рушійні сили, структура та особливості неінституціалізованих соціальних комунікацій у системі державного управління. Послідовно аналізуються природа та особливості чуток, що супроводжують діяльність посадових осіб органів державної влади та причини їх поширення. Автор доходить висновків, що неінституціалізовані соціальні комунікації у державно-управлінській сфері мають об'єктивну соціально-психологічну природу, тому лише максимальна відкритість діяльності органів державної влади може усунути негативні наслідки поширення чуток у системі державного управління.

Ключові слова: соціальні комунікації у системі державного управління, неформалізовані комунікації, чутки, джерело повідомлення, неінституціалізовані соціально-комунікативні канали, престижні мотиви, символічний капітал державних службовців.

В статье рассматриваются источники, движущие силы, структура и особенности неинституциализированных социальных коммуникаций в системе государственного управления. Последовательно анализируются природа и особенности слухов, которые сопровождают деятельность должностных лиц органов государственной власти и причини их распространения. Автор приходит к выводу, что неинституциализированные социальные коммуникации в государственно-управленческой сфере имеют объективную социально-психологическую природу, потому только максимальная открытость деятельности органов государственной власти может устранить негативные последствия распространения слухов в системе государственного управления.

Ключевые слова: социальные коммуникации в системе государственного управления, неформализованные коммуникации, слухи, источник сообщения, неинституциализированные социально-коммуникативные каналы, престижные мотивы, символический капитал государственных служащих.

In the article sources, drivers, structure and peculiarities of uninstitutionalized social communications are explained. Nature and peculiarities of rumors, which accompany the activity of public administrators and reasons of their distribution, are gradually analyzed. Author comes to the conclusion that uninstitutionalized social communications in public administration have objective socio-psychological nature, that's why only maximum transparency of the public administrative activity is able to avoid negative consequences of rumor distribution in the system of public administration.

Key words: social communications in the system of public administration, unformalized communications, rumors, source of the message, uninstitutionalized socio- communicative channels, prestigious motives, symbolic capital of public administrators.

Державне управління як соціально-комунікативний процес містить низку різноспрямованих соціальних комунікацій у своїй системі. Більша їх частина є формалізованими, адже для державного управління характерна інституціалізація за його природою. Проте частина соціальних комунікацій у системі державного управління все ж таки має неформалізований характер. Неконтрольоване призначеними для цього інститутами поширення повідомлень (об'єктів комунікацій) може відбуватись у зовнішньому напрямку, або усередині самого суб'єкта державного управління.

Зовнішні «довільні» інформаційні витоки за напрямком від суб'єкта державного управління до населення та різних соціальних груп характеризуються як чутки. Т. Шибутані пов'язує функціонування чуток із розвитком ефективної комунікації, особливо її формалізованих каналів. Чутки, на думку дослідника, - це доповнення неформальною мережею офіційних довірчих повідомлень повноважних органів [9, с.110].

Таким чином, діяльність держави постійно супроводжується неформалізованими потоками інформації, адже офіційне надання відомостей досить часто обмежене або неповне.

Отже, чутки є специфічним видом неформальної міжособистісної комунікації, в процесі якої вихідне повідомлення, що до певної міри відображає реальні або уявні події, стає надбанням широкої аудиторії. Діяльність держави та органів державної влади перебуває у сфері перманентної зацікавленості зі сторони соціуму, що активізує розвиток неформальних соціальних комунікацій у системі державного управління.

Г. Почепцов зазначає, що зазвичай чутка містить інформацію, яку принципово замовчують офіційні ЗМІ. Тому така інформація є цікавою для соціуму і, ставши доступною, легко самотранслю- ється [7, с. 328].

Тобто неформальні комунікації функціонують за певною закономірністю: зменшення офіційних інформаційних потоків від органів влади до соціуму обертається збільшенням неформальних соціальних комунікацій щодо діяльності органів державної влади у вигляді чуток.

Також автор зазначає, що чутки, крім комунікативної природи, мають соціально-психологічне підґрунтя і є певним проявом архетипів колективного безсвідомого. Повідомлення, яке транслюється у вигляді чуток, зазвичай відповідає негативним або позитивним очікуванням населення щодо влади [7, с. 329].

Більшість дослідників соціально-комунікативної сутності чуток зазначає, що цей канал ретрансляції повідомлення є виключно усним. Проте, на нашу думку, така характеристика неформалізо- ваних комунікацій потребує перегляду, адже віртуалізація масової свідомості соціуму змістила акценти поширення інформації в електронну площину. Це стосується і чуток. Адже дійсно, коментарі читачів до новин або офіційних повідомлень органів влади в електронних ЗМІ містять чимало чуток та неверифікованих інформаційних повідомлень.

Неінституціалізоване поширення повідомлень може провокуватись як державними службовцями у вигляді неофіційних розголошень непублічної інформації державного характеру, так і самими соціальними групами. Негативні наслідки поширення чуток частково можна усунути, збільшивши формалізацію зовнішніх комунікацій державних службовців. Зокрема, як зазначає Г. Леліков, у Китайській Народній Республіці в Положенні «Про державних службовців» регламентується заборона на поширення чуток, які можуть негативно вплинути на імідж уряду, державними службовцями [6, с. 8].

Проте таке нормативне регламентування неформальної комунікативної діяльності державних службовців має обов'язково доповнюватись максимальною відкритістю влади щодо громадян, адже в іншому випадку брак офіційної інформації про діяльність влади або перешкоди щодо її отримання лише підсилять поширення чуток.

Внутрішні неформалізовані соціальні комунікації реалізуються у вигляді поширення чутки по координаційним каналам усередині самих органів державної влади. Цей напрямок неінституціалі- зованих внутрішніх соціальних комунікацій у державному управлінні здебільшого перебуває поза увагою дослідників, хоча має значний комунікативний зміст, виступаючи певним «контекстом» офіційних комунікативних актів. Нефор- малізовані соціальні комунікації виступають простором для руху символічних смислів державно- управлінської діяльності.

Поширення чуток усередині управлінської організації може бути викликане браком інформації, необхідної для