Принагідно звернемося до аналізу окремих законопроектів, що перебувають нині на розгляді в Комітеті Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Так, зокрема, проект Закону України «Про конфлікт інтересів в діяльності публічних службовців» [7] розроблено з метою реалізації положень Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», затвердженої Указом Президента України від 11 вересня 2006 року № 742.

Метою прийняття Закону є закріплення на законодавчому рівні поняття конфлікту інтересів, а також визначення правил запобігання та способів урегулювання конфлікту інтересів у діяльності публічних службовців. Неврегульованість зазначеного питання на законодавчому рівні є однією з перешкод у забезпеченні об'єктивності та неупередженості діяльності публічних службовців, що також не дозволяє ефективно запобігати проявам корупції в публічній службі.

Проект Закону підтверджує прагнення України розвиватися на основі кращої практики демократичного врядування та професійної публічної служби. На думку авторів законопроекту, після прийняття Закону боротьба з фактами конфлікту інтересів у діяльності публічних службовців буде здійснюватися відповідно до Конституції України, на основі чіткої правової регламентації відповідних відносин.

Крім того, проектом Закону пропонується встановити загальні принципи та правила запобігання і врегулювання конфлікту інтересів, що можуть виникати в діяльності публічних службовців при виконанні ними службових обов'язків, а також відповідальність за їх порушення.

Проектом названо вище Закону пропонується:

запровадити терміни «конфлікт інтересів», «потенційний конфлікт інтересів» та дається їх визначення;

встановлюється широке коло суб'єктів, на яких буде поширюватися Закон (у тому числі, Закон поширюватиметься на Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України та інших посадових осіб зі спеціальним статусом);

упроваджується термін «публічні службовці», який об'єднує осіб, уповноважених на виконання функцій держави (від Президента, вищих посадовців, державних службовців до керівників державних підприємств, установ, організацій) та посадових осіб органів місцевого самоврядування, на яких передбачається поширення Закону;

визначаються уповноважений орган (повноваження якого покладаються на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби) та уповноважені особи (посадові особи підрозділу з питань персоналу органу державної влади або органу місцевого самоврядування, призначення яких погоджуватиметься уповноваженим органом);

закріплюються положення щодо декларування доходів та витрат публічних службовців та процедура моніторингу декларацій;

встановлюються обмеження щодо використання службового становища та отримання подарунка, що може призвести до конфлікту інтересів;

закріплюються основні принципи щодо запобігання виникненню конфлікту інтересів, які поширюватимуться на всіх публічних службовців;

визначаються положення щодо запобігання виникненню конфлікту інтересів та конкретні способи його врегулювання, що має стати дієвим механізмом виконання Закону;

передбачається прийняття кодексів етики, а також правил щодо конфлікту інтересів у діяльності окремих публічних службовців зі спеціальним статусом;

закріплюються гарантії щодо захисту осіб, які сприяють виявленню конфліктів інтересів в діяльності публічних інтересів;

встановлюється дисциплінарна відповідальність за порушення норм Закону щодо конфлікту інтересів до всіх публічних службовців, крім тих посадових осіб, яких через їхній спеціальний статус неможливо притягнути до відповідальності за порушення вимог цього Закону (зокрема, Президент, народні депутати, депутати рад різних рівнів);

визначаються підстави притягнення публічних службовців до дисциплінарної відповідальності, види дисциплінарних стягнень, порядок дисциплінарного провадження.

Інший проект Закону України «Про правила професійної етики на публічній службі та запобігання конфлікту інтересів» [10] підготовлено відповідно до положень статей 7 і 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції за власною ініціативою групи народних депутатів України з урахуванням напрацювань, проведених у рамках реалізації в Україні Порогової програми Корпорації «Виклики тисячоліття» щодо зниження рівня корупції.

Принципово новим для вітчизняного законодавства в цьому проекті Закону є запровадження терміна «конфлікт інтересів». Під цим терміном «розуміється протиріччя між приватними інтересами публічного службовця та його службовими обов'язками, наявність якого може вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час його службової діяльності» [10].

Необхідність ухвалення Закону зумовлена нагальною потребою в розробці системи правових засобів, спрямованих на усунення причин та умов, що призводять до вчинення корупційних діянь і злочинів у сфері службової діяльності. Сучасне українське законодавство таких засобів практично не містить, що суттєво ускладнює діяльність щодо попередження відповідних правопорушень. Зокрема, чинним законодавством практично не врегульовано питання забезпечення виключення впливу особистих (приватних) інтересів публічних службовців на прийняття рішень або вчинення дій у процесі їхньої службової діяльності.

Публічними службовцями у контексті проекту Закону вважаються особи, що виконують функції держави та місцевого самоврядування, перелік яких визначено в проекті.

Оскільки в суспільній свідомості реалізація особистих (приватних) інтересів публічними службовцями вважається такою, що порушує загальноприйняті моральні норми і призводить до корупції, - вважають автори законопроекту, - потребою є саме законодавче закріплення етичних засад діяльності публічних службовців. При цьому необхідним є одночасне запровадження відповідних механізмів недопущення реалізації таких інтересів публічними службовцями з використанням службових повноважень, а також заходів юридичної відповідальності за порушення етичних засад публічної служби.

При підготовці проекту Закону народними депутатами було використано положення статті 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, відповідно до якої з метою боротьби з корупцією кожна Держава-учасниця заохочує, inter alia (серед інших речей або справ - лат.), непідкупність, чесність і відповідальність своїх державних посадових осіб згідно з