УДК 35
УДК 35.078
Плохих В.І., Тригуб К.О.
СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНА ПРОБЛЕМАТИКА У ДОСЛІДЖЕННЯХ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН
У статті розглядається соціально-комунікативна проблематика державного управління. Послідовно аналізуються такі її напрямки, як комунікативна діяльність, зв'язки з громадськістю, соціальна взаємодія, інформаційно-комунікативне забезпечення та управлінське спілкування. Автор доходить висновків, що перевага у вітчизняних наукових джерелах з даної проблематики надається зовнішній комунікативній діяльності, тоді як внутрішні соціальні комунікації у системі державного управління потребують подальшого наукового аналізу.
Ключові слова: соціальні комунікації, комунікативна діяльність, зв'язки з громадськістю, інформаційне забезпечення, управлінське спілкування.
В статье рассматривается социально-коммуникативная проблематика государственного управления. Последовательно анализируются такие ее направления, как коммуникативная деятельность, связи с общественностью, социальное взаимодействие, информационно-коммуникативное обеспечение и управленческое общение. Автор приходит к выводу, что преимущество в отечественных научных источниках по данной проблематике отдается внешней коммуникативной деятельности, тогда как внутренние социальные коммуникации в системе государственного управления требуют последующего научного анализа.
Ключевые слова: социальные коммуникации, коммуникативная деятельность, связи с общественностью, информационное обеспечение, управленческое общение.
The article identifies the range of problems connected with the socio-communicative sphere of public administration. It also provides sequential analyzes of the general themes of the problems such as communicative activity, public relations, social interaction, informational and communicative provision, and administrative communication. The author comes to the conclusion that the domestic research sources give preference to the external communicative activity within the range of the earlier indentified problem- themes. At the same time the internal social communications in the system of public administration need to be further analyzed.
Key words: social communications, communicative activity, public relations, information providing, management interactions.
Розвиток суспільства відбувається за рахунок розширення системи соціальних комунікацій, підвищення насиченості інформаційного простору. Державне управління як соціально-комунікативний процес потребує ґрунтовного наукового аналізу різноспрямованих соціальних комунікацій у своїй системі. Комунікативістика є науковим напрямком світової філософської та соціально- політичної думки, що поступово застосовується у якості універсальної методології соціального аналізу. Проте, що стосується державного управління, то дослідження його комунікативного змісту перебуває на початкових етапах.
Можна виокремити декілька основних напрямків у вітчизняній науковій думці щодо розуміння соціально-комунікативного змісту державно- управлінських процесів. По-перше, це стосується досліджень комунікативної діяльності в державному управлінні.
Комунікативну діяльність як специфічну галузь активності органів державної влади аналізували такі українські дослідники, як Н. Дніпренко [7], Н. Драгомирецька [8], Т. Кузнякова [14], Ю. Молчанова [16], Г. Почепцов [18].
У фундаментальному дослідженні Н. Драго- мирецької «Комунікативна діяльність в державному управлінні: теоретико-методологічний аспект» аналізується саме поняття комунікативної діяльності у державному управлінні. Зокрема, автор стверджує, що комунікації суб'єктів державного управління включені в їх основну діяльність і обслуговують її як засіб [8, с. 67]. Тобто, автор зосереджується на динамічній стороні соціально- комунікативного процесу, так званій «впливовій дії», звертаючись до комунікативних зв'язків у системі державного управління.
Близькою є позиція дослідника Т. Кузнякової, що виділяє серед діяльнісних функцій державного управління специфічну «комунікативну функцію». Автор зазначає, що комунікативною функцією державного управління є встановлення зв'язків взаємозалежності у здійсненні завдань і функцій державного управління, поєднання інтересів його суб'єктів [14, с. 260]. Таким чином, державно- управлінські комунікації теж розглядаються у якості специфічного управлінського впливу.
Н. Дніпренко зазначає, що під комунікативним аспектом державного управління розуміється його комунікативна складова, що втілюється через технології пов' язані з організацією комунікацій органів державної влади і суспільства [7, с. 42]. Тобто державно-управлінськими комунікаціями є певна система з вираженою структурою зв'язків та специфічними ознаками. При цьому від поняття інформаційної діяльності комунікативна діяльність органів державного управління відрізняється наявністю зворотного зв'язку з боку суспільства.
Таким чином, можна відмітити, що комунікативна діяльність у системі державного управління багато в чому відповідає поняттю «зв'язки з громадськістю», хоча і виходить за його межі.
Перебіг соціально-комунікативних процесів у галузі державного управління також розглядає Ю. Молчанова. Дослідник зазначає, що основним результатом діяльності державних установ та організацій виступає «продукт», який зазвичай має нематеріальний, а інформаційний характер. Тому ефективність державного управління багато у чому забезпечується системою управлінських впливів, спрямованих на організацію та підтримання управлінської взаємодії з метою успішної реалізації функцій та виконання завдань, що стоять перед державною установою чи організацією [14, с. 430]. Крім розгляду соціальних комунікацій з точки зору управлінського впливу, автор також ставить питання взаємодії.
Отже, у дослідженнях комунікативної діяльності в системі державного управління соціальні комунікації зводяться до управлінських і розглядаються лише з точки зору управлінського впливу суб'єкта державного управління. Часом за особливу вимогу комунікативної діяльності виділяється наявність зворотного зв'язку.
Таким чином, на думку автора, можна виділити два напрямки у дослідженні соціально-комунікативної проблематики державного управління - аналіз зв'язків з громадськістю та процесу взаємодії в державному управлінні.
Напрямок досліджень громадських зв'язків є досить розробленим у вітчизняній науковій літературі. Зокрема ПР (зв'язки з громадськістю) в органах державної влади національного та регіонального рівня, а також місцевого самоврядування аналізувались у роботах І. Ібрагімової [11], І. Кова- левича [26], С. Колоска [13], О. Попроцького [17], Є. Ромата [19], Л. Руіс Мендисабаль [20], А. Серанта [21] та багатьох інших.
Дослідники зосереджуються на зв'язках з громадськістю як технологічному вираженні комунікативного процесу.
Зокрема фахівець з державної комунікативної політики Є. Ромат на підставі проведеного аналізу виокремлює різні типи та види комунікації у системі