Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 364

УДК 364.682.42 (477)

Мінц М.О.

БЕЗДОМНІСТЬ: СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ

У статті розглядаються проблеми бездомності як одного з негативних проявів у сучасному суспільстві, а також причини, які її породжують, та пропонуються шляхи подолання цього соціального явища. Висвітлюється питання ставлення студентської молоді до проблем бездомності.

Ключові слова: бездомність, бомж, безхатченки, бродяжництво, неробство, асоціальні елементи, соціальні хвороби, алкоголізм.

В статье рассматриваются проблемы бездомности как одного из негативных проявлений жизни современного общества, а также причины, которые её порождают, и предлагаются пути преодоления этого социального явления. Освещается вопрос отношения студенческой молодёжи к проблемам бездомности.

Ключевые слова: бездомность, бомж, бездомные, бродяжничество, безделье, асоциальные элементы, социальные болезни, алкоголизм.

The article discusses the problem of homelessness and suggests ways of dealing with this negative social phenomenon. It deals with the issue ofhow students treat the problem of homelessness.

Key words: homelessness, vagabond, homeless, vagrancy, inactivity, asocial elements, social disease, alcoholism.

Таке явище, як бездомність, і така категорія населення, як бездомні люди, існували у всі часи і існують у всіх без винятку суспільствах. Навіть у Радянському Союзі мала місце скрита бездомність і, як її наслідок, - неробство. У 1970-ті роки у мовному обігу з'явилося слово «бомж» (російська абревіатура - особа «без определённого места жительства»). Люди, котрі ніде не працювали, - волоцюги, закоренілі п'яниці - перебували під пильним наглядом міліції та місцевої влади. Автор статті за радянських часів працював головою сільської ради і пам'ятає, як дільничний інспектор із членами народної дружини відвідували місця збору асоціальних елементів та примусово направляли їх на антиалкогольне лікування, примушували за допомогою місцевої влади працевлаштову- ватись. Зауважимо те, що прийоми, які застосовувалися до зазначеної групи осіб, були далекі від демократичних, але вони, як свідчить практика, давали позитивний результат. Закон був суворим також до нероб та волоцюг: особи, які вели паразитичний спосіб життя, могли, згідно зі статтею 214 Кримінального Кодексу УРСР, «впевнено» отримати від одного до чотирьох років позбавлення волі. Переважаюча кількість алкоголіків за рішенням народного суду направлялася на примусове лікування у спеціальні медичні заклади - ЛТП (лікувально-трудові профілакторії). Прикладом «викорінення» бродяжництва та неробства є тотальне вивезення бомжів за «101-й кілометр» під час підготовки до ХХ Олімпійських ігор у Москві та Ленінграді.

Не зникло таке негативне соціальне явище, як бездомність, і в наші часи. Існує воно, на жаль, і в Україні. Протягом деякого часу наше суспільство замовчувало цю проблему, відштовхуючи бездомних людей, не намагаючись шукати витоки цього ганебного явища та зрозуміти фактори, що його породжують.

Відповідь на питання «звідкіля беруться бездомні люди?» знаходимо в статті «Бездомность как одно из проявлений жизни современного общества» одного з російських дослідників цієї проблеми М. Біонишева. Він перераховує ряд факторів, що сприяють виникненню цієї категорії людей. Серед таких факторів виокремлено зовнішні (неможливість знайти роботу або вкрай низький заробіток, щоб оплачувати житло; слабка соціальна підтримка або взагалі її відсутність; відсутність сімейної солідарності, сімейне насилля; бездомність після вивільнення з місць позбавлення волі тощо) та внутрішні (схильність до пороків, нездатність адаптуватися до нових умов життя, особистісні риси характеру, низький рівень освіти тощо). На основі аналізу літератури з цієї тематики дослідник доходить висновку, що бездомні - характерна ознака сучасного суспільства із західною (ринковою) економічною парадигмою. Кількість осіб, що входять до цієї соціальної групи, залежить, вважає він, не стільки від стану економіки держави, скільки від соціальної політики, яку проводить держава. Автор зазначає, що посилення ліберальних тенденцій при звуженні державних соціальних програм та відсутності альтернативного розвитку діяльності недержавних, громадських організацій, які могли б узяти на себе функцію соціального захисту вразливих прошарків населення, дає значний стимул розвитку індивідуалізму в суспільстві. В результаті частина членів суспільства виштовхується у боротьбі за соціальні блага на периферію або взагалі позбавляється цих благ. Зрозуміло, що людина, яка не має свого житла, «виключається» із суспільства, значимість її в очах неї самої, і в очах оточуючих мінімальна.

Інша російська дослідниця О.П. Демушкіна вважає, що на пострадянських теренах основними причинами бездомності є: недостатня кількість дешевого житла в країні; безробіття, низький дохід сімей і окремих громадян; соціальне здоров'я суспільства, девіація окремих громадян; слабкі можливості реалізації соціальних програм, націлених на здійснення матеріальної та іншої допомоги малозабезпеченим сім' ям, групам ризику тощо [1, с. 171]. До них також можна додати природні лиха, неможливість сплатити кошти в банк за придбане в кредит майно, фінансові борги, сімейні негаразди, розлучення, пияцтво, алкоголізм, наркоманія, шахрайство. Інколи причиною того, що людина йде з дому, є насильство в сім'ї, сексуальні домагання з боку інших членів родини тощо. Частина бомжів є жертвами квартирних махінацій, фінансових пірамід. Отже, вчені називають широкий спектр причин бездомності на пострадянському просторі.

За даними соціологічних досліджень серед бездомних переважають чоловіки - близько 70 %, майже 80 % становлять особи працездатного віку, 35 % - це люди 20-40-річного віку, понад 50 % - особи від 40 до 60 років. Також певну частку (6 %) серед даної категорії громадян становлять люди похилого віку та інваліди [3, с. 42]. Серед безхатченків значна кількість колишніх кваліфікованих робітників, кожен п'ятий з них має середню


Сторінки: 1 2 3 4