Аналіз літературних джерел з цієї тематики показує, що за кородоном із зазначеною проблемою давно і успішно працюють. В більшості розвинутих країн світу функціонують заклади, що пропонують різноманітні послуги для бездомних людей: цілодобовий притулок; притулок, де можна переночувати, випрати речі, отримати або приготувати сніданок; центри соціальної адаптації для різних груп клієнтів (колишніх ув'язнених, бездомних жінок тощо); «будинок на півдорозі»; підтримуюче проживання в спеціальних будинках;

підтримка в облаштуванні власного житла; центри релігійних організацій; центри для біженців; комуна для спільного проживання; біржа житла; консультативні центри; центри денного перебування [4, с. 128].

Наша держава до вирішення проблем бездомних впритул підійшла в 2003 році під час парламентських слухань «Про проблему безпритульних громадян і дітей та шляхи її подолання». Дуже своєчасним стало прийняття у тому ж 2003 році Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк». Адже за даними Державного департаменту з питань виконання покарань щорічно з в'язниць звільняються 50-60 тис. осіб, і з них майже 50 відсотків вимагають соціальної адаптації до нових умов існування.

Наступним у законодавчій базі стосовно бездомних став прийнятий у 2005 році Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». У ньому наведені визначення застосованих термінів; принципи, за якими здійснюється соціальний захист бездомних; їх права та обов'язки; окреслена система їх обліку, заходи з попередження бездомності та безпритульності. В тому ж році Міністерством праці та соціальної політики спільно з місцевими органами влади було розпочато формування єдиної системи соціального захисту бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі. На реалізацію законів було прийнято низку нормативно-правових актів, Кабінет Міністрів України в системі праці та соціального захисту населення створив служби соціального обслуговування бездомних громадян, затвердивши своїми наказами Типове положення про соціальний готель, Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян, Типове положення про будинок нічного перебування.

Практика роботи в царині подолання бездомності доводить, що її важко вирішувати суто адміністративним шляхом. Важливе розуміння: потрібні дії і з боку держави, і з боку громадськості. Нині в Україні функціонує 94 спеціалізованих закладів та установ різних форм власності та підпорядкування, в т. ч. 43 - недержавної власності [5, с. 44], де надаються соціальні послуги бездомним та звільненим від ув'язнення громадянам. Проте говорити про систематичну роботу в Україні недержавних організацій з бездомними і безпритульними поки що не доводиться. Все зводиться до надання їм благодійними фондами натуральної допомоги.

У Миколаєві Центр реінтеграції бездомних громадян був створений ще у 2002 році. За статистичними даними через центр пройшли 1 059 безхатченків. За 6 років за підтримки центру працевлаштовано 1 169 осіб. 923 чол. повернулось у сім'ї, 65 оформили пенсії та матеріальну допомогу; 121 особа без визначеного місця проживання при активній допомозі місцевої влади отримала паспорт. Лише за листопад 2009 року у центрі знайшли для себе притулок 75 осіб, серед яких 37 - колишніх засуджених.

Лише за першу половину 2009 ріку міська влада витратила на утримання бездомних громадян 344,5 тис. грн. За І півріччя 2009 року 82,3 тис. грн склали благодійні внески. Наприклад, Миколаївський обласний благодійний фонд соціальної допомоги малозабезпеченим (голова правління - Валентина Василівна Петрушкова) надав допомогу Центру за І півріччя 2009 року на суму 21 233 грн; ВАТ «Миколаївхліб» (голова правління - Анзор Шотович Ішхнелі) за той самий період допоміг бездомним хлібом на суму 10 371 грн. Пастор церкви «Віфанія» В'ячеслав Романович Кравчук допомагає нужденним і морально, і матеріально: кошти доброчинців використовуються на придбання медикаментів та дезінфекційних засобів, продукти харчування, оплату комунальних послуг Центру реінтеграції. За неповних 8 років бездомні клієнти Центру реінтеграції отримали 9 773 одиниць одягу та 1 318 пар взуття. За 6 років (з моменту отримання статистичних даних) у притулку використано 90 089 ліжко-місць.

І наостанок нам би вважалося доцільним висвітлити болюче питання - ставлення членів суспільства до цієї вразливої категорії населення - безхатченків. І ось які маємо результати.

Соціологічне дослідження, яке було проведено серед студентів вищих навчальних закладів Миколаєва, показало наявність неоднозначного ставлення молоді до бездомних. Під час опитування, у якому брали участь 98 юнаків та дівчат, виявлено, що 67 % молодих людей бажають допомогти бездомним, 8 % не бажають цього робити, а 25 % - байдужі до них. Цікавим є той факт, що хлопці більш зацікавлені цією проблемою, ніж представниці слабкої статі. Негативне ставлення до бездомності, як до існуючого соціального явища, яке потребує негайного вирішення, продемонстрували 86 % хлопців та 67 % дівчат, нейтральне - 9 % хлопців і 28 % дівчат. Але насторожує і той факт, що 5 % молодих людей позитивно поставилися до бездомності: 6 % дівчат та 12 % хлопців уявляють у майбутньому себе бомжами, а 46 % дали відповідь «не знаю». Показовим є те, що 8 % молодих людей на запитання «Чи є серед ваших знайомих безпритульні особи?» дали позитивну відповідь.

Отже, надання соціальної допомоги