УДК 37.014(477)

Дзвінчук Д.І., Баран М.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Висвітлено напрямки перспективного розвитку освітньої політики в умовах глобалізації та доведено важливість першочергового вирішення проблем, пов'язаних із розвитком науково-дослідного сектора вищої освіти України. Виділено проблемні аспекти української освітньої системи, що потребують подальшого вивчення та вирішення за умов ведення відповідної вимогам часу освітньої політики.

Ключові слова: освітня політика, науково-дослідний компонент, глобалізація.

Освещены направления перспективного развития образовательной политики в условиях глобализации и доказана важность первоочередного решения проблем, связанных с развитием научно-исследовательского сектора высшего образования Украины. Выделены проблемные аспекты украинской образовательной системы, которые нуждаются в дальнейшем изучении и решении при условиях ведения соответствующей требованиям времени образовательной политики.

Ключевые слова: образовательная политика, научно-исследовательский компонент, глобализация.

The article analyses perspective lines in development of educational policy under the conditions of globalization and underlines the importance of a number of pressing problems associated with the development of scientific and research sector of higher education system of Ukraine. The aspects of the system that need to be studied and improved to satisfy modern requirements of new educational policy have been pointed out.

Key words: educational policy, research component, globalization.

Політики та вчені різних галузей знань надають освіті значення вагомої складової національної безпеки, запоруки майбутнього суспільства й країни, основи державотворення тощо. Кожна із складових діяльності держави: економічна, політична, екологічна, військова, інформаційна та ін. для безпечного функціонування потребують висококваліфікованих спеціалістів, якість підготовки яких безпосередньо залежить від конструктивних впливів на процес становлення нової освітньої парадигми, керівництво якою здійснюється через державну освітню політику.

Організація роботи держави у напрямку ведення освітньої політики є одним із кризових моментів традиційної освітньої системи, який потребує нагального вирішення. Свідченням цього є соціологічні опитування, проведені серед молоді. За результатами яких 54 % опитаних вважають, що ситуація в освіті України останнім часом погіршилась, і лише 11 %, що покращилася [1].

Незважаючи на те, що протягом останніх років питанню управління освітою присвячувалися дослідження таких науковців, як В. Гальпєріна [2], Д. Дзвінчук [3], А. Мазак [4] та інших, процес становлення й розвитку державного, а тим більше державно-громадського, управління освітою, в контексті політичної та освітньої модернізації українського суспільства, залишається недостатньо вивченими.

Погоджуючись з поглядами таких науковців України як [5; 6; 7; 8] й закордону [9; 10; 11] та ін., зазначимо, що найбільш істотний вплив на освітню сферу має глобалізація, як стабільна тенденція формування єдиної світової цивілізації та основна закономірність сучасного її розвитку.

Відповідно до актуальності вивчення даної проблеми сформовано мету статті, яка полягає у висвітленні напрямків перспективного розвитку освітньої політики в умовах глобалізації та доведенні важливості першочергового вирішення проблем, пов'язаних із розвитком науково- дослідного сектора вищої освіти України.

Глобалізація, об' єднуючи в собі наступні складові: взаємозв'язок на рівні «світова економіка - національна держава», «людина-природа», «людина- суспільство», «людина-технології» тощо, безпосередньо чи опосередковано здійснює значний вплив на формування освітньої політики держави та громадськості, здатної сформувати адекватну вимогам часу освітню систему.

До найбільш масштабних передумов розвитку освітньої політики ми відносимо глобальні процеси, як такі, що, на нашу думку, мають суттєвий вплив на формування й розвиток якісної системи освіти та управління нею. На рис. 1. «Напрямки розвитку освітньої політики України» нами відображено основні вектори діяльності державно-громадського управління, які, зазнаючи суттєвого впливу глобалізації, потребують модернізації.

Перш ніж детальніше розглянути питання перспектив розвитку освітньої політики в Україні, визначимося із суттю поняття «освітня політика». На основі аналізу методологічних та термінологічних проблем дослідження освітньої політики нами розроблено наступне трактування суті поняття «освітня політика»: освітня політика - це цілеспрямована, поєднана з активною інноваційною політикою країни, діяльність особи, суспільства, державних та міжнародних органів й установ управління освітою, спрямована на

Відсутність належної уваги керівництва держави до понять, які є одними із необхідних компонентів вдосконалення сучасної системи вищої освіти («освітньо-науковий комплекс», «фундаментальні науки і високі технології», «нано- і фемтосектори досліджень» тощо), усвідомлене використання яких є визначальною передумовою об'єктивного підходу до сучасного стратегічного планування державного рівня [6, с. 184], тягне за собою ряд проблем, пов'язаних із входженням нашої країни у «суспільство знань», а відтак, утримання належної позиції в освітньому європростір.

Так, беручи участь у Шостій Рамковій Програмі (БР6) Комісії Європейського Союзу, метою якої була інтеграція науки та розвитку техніки всіх європейських країн, українські науковці вже працювали за такими пріоритетними тематичними напрямками ^досліджень країн ЄС, як:

геноміка і біотехнології для охорони здоров'я;

технології інформаційного суспільства;

нанотехнології і нанонауки, багатофункціональні матеріали, нові пристрої і виробничі процеси;

аеронавтика і космос;

національну систему освіти з метою побудови нової, заснованої як на національних освітніх традиціях, так і на сучасних позитивних світових тенденціях розвитку освіти, моделі освітньої системи, що відповідає актуальним і перспективним потребам особи, суспільства і держави.

Серед висвітлених напрямків розвитку освітньої політики, особливої уваги потребує науково- дослідний компонент. Даний компонент розвитку освітньої політики, підпадаючи під вплив глобальних перетворень та взаємодіючи з іншими сферами (фінансова, нормативно-правова, навчально- виховна, інформаційно-комунікативна, інформаційно- технологічна та сфера моніторингу, які в сукупності творитимуть нову парадигму освіти) є зеленим світлом для України на шляху до отримання відповідного статусу серед розвинених країн світу.

Сьогодні ж, беручи до уваги, наприклад,