безпека і якість продуктів харчування;

стійкий розвиток, глобальна зміна клімату і екосистеми;

населення і питання керування в суспільстві, заснованому на знаннях [13].

Зважаючи на активний розвиток науково- технічної (інноваційної) дослідницької діяльності у світі загалом та в Україні зокрема, людство повинно прагнути до вдосконалення власного інтелектуального потенціалу з метою наближення до рівня видозміненої чи нової цивілізації, здатної долати фатальні, для життєдіяльності соціуму, виклики сьогодення. Науково-технічний процес сьогодні перебуває на стадії бурхливого розвитку, наближуючись до детального вивчення та практичного застосування здобутків у галузі високих технологій. Українська вища школа, а особливо її науково-дослідний сектор, потребує поетапного проходження, за умов сприяння держави, таких етапів: розвитку інформаційно- комп'ютерної техніки та Інтернету (глобальних інформаційно-комунікаційних мереж); появи та застосування нанороботів; перебудови та вдосконалення організму (тіла) людини за допомогою, наприклад, нанотехнологій; перебудови й вдосконалення інтелекту (свідомості) людини (як один із напрямків - злиття свідомості людини з комп'ютером, зберігаючи при цьому людську біоіндивідуальну основу.

Сучасний світ, на нашу думку, вже починає проходити перші три етапи, про що свідчать наукові дослідження у галузі нанонаук [14; 15; 16; 17]. І, хоча стадії перебудови й вдосконалення свідомості людини та злиття її з комп'ютером ще не досягнуто, проте дослідження штучного інтелекту тривали і тривають. У статті «До 2050 року можливості комп'ютерів і людського розуму зрівняються», Дж. Ратнер, головний директор з технологій корпорації, заявив, що «до 2050 року машини можуть зрівнятися з людським розумом за своїми можливостями сприйняття реального світу. ... дослідницькі лабораторії Intel уже займаються розробкою нових людино-машинних інтерфейсів, що зближають світ людей і комп'ютерів, і, ... що в майбутньому можливості штучного інтелекту навіть перевершать людські.» [17].

Зважаючи на висвітлені вище тенденції науково-технічного прориву, варто стверджувати, що розвиток цивілізації у даному напрямку вимагає суттєвих змін не тільки у системі освіти, в напрямку підготовки спеціалістів відповідної кваліфікації, а й у структурі та діяльності органів управління освітою, як основного дороговказу модернізаційних та трансформаційних змін у державі.

Саме вирішення проблем, пов'язаних із науково-технічною складовою розвитку освітньої політики, допоможе формуванню нового покоління, здатного до нового інтелектуального прориву, докорінної зміни ситуації та повороту до розуму і моральних пріоритетів. А також сприятиме руху нашого суспільства до «суспільства знань», де розподіл за секторами (сільське господарство, промисловість, сфера послуг (управління, освіта та ін.) буде або 5 : 15 : 80, або 1 : 9 : 90 [18, с. 10].

Відповідно до вище сказаного констатуємо, що модернізаційні процеси в освіті потребують реформ у системі державно управління даною галуззю. Цей процес повинен привести національну вищу освіту у відповідність до основних принципів європейського освітнього простору: збереження нерозривного зв'язку з науковою діяльністю; налагодження партнерських зв'язків та затвердження спільних програм, з метою розвитку європейських університетів; доступність й безперервність освіти тощо.

Обдумані зміни освітньої політики можуть стати рушійною силою й каталізатором реформ в усіх сферах життя людини. Саме освітня політика, як сформульована і оголошена програма конкретних, у змісті і часовому проміжку, дій щодо модернізації системи освіти, повинна бути визначальним інструментом впливу держави на дану галузь та індикатором збереження, розвитку, зміцнення інтелектуальної могутності України, її конкурентоспроможного виходу на світову арену. Вирішення проблем, пов'язаних із науково-дослідною діяльністю вищих навчальних закладів - це лише початок роботи органів державно-громадського управління освітою. Подальшого вивчення та вдосконалення потребують такі проблемні аспекти української вищої освіти, що сьогодні належать до сфери державної освітньої політики, як оновлення відповідно до змін, зумовлених приєднанням до Болонської угоди, нормативно-правової бази, як модернізація системи фінансування, питання децентралізації управління освітою, оновлення змісту навчальних програм і планів (включення у них уніфікованого компонента «європейський вимір» тощо), питання автономії ВНЗ, осучаснення процесу організації навчання, нерозглянутими є питання моніторингу поточної і перспективної ситуації на ринку праці, вирішення якого допоможе уникнути масового безробіття та підготовки надлишку спеціалістів певної кваліфікації, розробка програми дій спрямованих на покращення якості та конкурентоспроможності української вищої освіти та ін., що є предметом наших подальших досліджень.

ЛІТЕРАТУРА

Головатий М. Вища освіта і державна політика України / М. Головатий. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Міжрегіональної академії управління персоналом. - Режим доступу: // www.maup.com.ua/news/php.

Гальпєріна В.О. Освітня політика в трансформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз: Автореф. дис. ... канд. філос. наук [Текст] / В.О. Гальпєріна. - К., 2003. - 19 с.

Дзвінчук Д.І. Сучасні тенденції розвитку та управління освітою: Автореф. дис. ... доктора філос. наук: 09.00.10 [Текст] / Д.І. Дзвінчук. - АПН України; Інститут вищої освіти. - К., 2007. - 37 с.

Мазак А.В. Управління освітньою галуззю в умовах становлення громадянського суспільства в Україні: регіональний аспект: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 [Текст] / А.В. Мазак. - Національна академія держ. управління при Президентові України. - К., 2005. - 20 с.

Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу [Текст] / Андру-