УДК 316.752:39

Семенченко Ф.Г.

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ

В статті досліджуються проблеми формування системи цінностей в контексті розвитку культурних традицій. Система цінностей аналізується як предметне втілення людської діяльності і суспільних відносин.

Ключові слова: система цінностей, культурна традиція, суспільні відносини, людська діяльність.

В статье исследуются проблемы формирования системы ценностей в контексте развития культурных традиций. Система ценностей анализируется как предметное воплощение человеческой деятельности и общественных отношений.

Ключевые слова: система ценностей, культурная традиция, общественные отношения, человеческая деятельность.

In this article problems of formation of the system of values in the context of development of cultural traditions have been investigated. The system of values as substantive embodiment of human(e) activity and social relations have been analyzed.

Key words: system of values, cultural tradition, social relations, human activity.

Формування і розвиток системи цінностей сьогодні привертає пильну увагу не тільки політологів, але й представників усіх інших галузей соціально- гуманітарного знання: філософів, соціологів, психологів, істориків та ін. Проблема цінностей, в максимально широкому значені, завжди виникала в епохи знецінення культурних традицій та дескридитації ідеологічних підвалин суспільства. Саме криза афінської демократії змусила Сократа вперше поставити питання: «Що єсть благо?». А це - основне питання загальної теорії цінностей. Як в античній, так і в середньовічній філософії, ціннісні (етико-естетичні і релігійні) характеристики включались до самого поняття реальності, істинного буття. Вся традиція ідеалістичного раціоналізму від Платона до Гегеля характеризується нероздвоєністю розщепленністю онтології і аксіології, буття і цінності. Аксіологія як самостійна область філософського дослідження, виникає тоді, коли поняття буття роздвоюється на елементи: реальність і цінність, як об'єкт багатоманітних людських бажань і потреб. Головне завдання аксіології - показати можливості цінності в загальній структурі буття і як вона співвідноситься з «фактами» реальності. Крім того, як зазначає відомий український дослідник В. Бакіров, аксіологічна рефлексія може виступати одним з важливих факторів інтеграції соціально-гуманітарних наук. На цю обставину неодноразово звертали увагу провідні спеціалісти у сфері вивчення ціннісної проблематики. Так, американський антрополог К. Клакхон відзначав: «Поняття цінності являє собою точку співпадіння для різних спеціалізованих суспільних наук і є ключовим поняттям для інтеграції досліджень у гуманістиці. Поняття цінності може поєднати різні спеціалізовані дослідження, допомогти в подоланні широко розповсюдженого в соціальних науках статично-описового підходу» [1].

Незважаючи на те, що поняття «цінність» вже досить давно виступає предметом дослідження різних наук: психології, соціології, політології, аксіології, а також є об'єктом пильної уваги філософії, на сьогодні єдиного підходу до даного поняття не вироблено. Як і раніше, актуально звучать слова М. Лосського: «Одні виводять ціннісний аспект світу з індивідуально-психічних переживань, інші - з непсихічних факторів; одні вважають цінності суб'єктивними, інші наполягають на існуванні також і абсолютних цінностей; одні говорять, що цінність є відношення, інші - що цінність є якість; одні вважають цінності ідеальними, інші - реальними, треті - не ідеальними, але й не реальними» [2].

Проблемі цінностей присвячено безліч наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В огляді соціально-наукової літератури, проведеному Р. Лаутманом, подано близько чотирьох тисяч найменувань, в яких автори торкаються поняття цінності [3]. Інтенсивне дослідження природи цінностей у зарубіжних гуманітарних науках розпочалося наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Даною проблематикою займалися такі авторитетні дослідники суспільного життя, як Е. Дюркгейм, М. Вебер, Т. Парсонс, У. Томас і Ф. Знанецький, К. Клакхон, У. Колб, Дж. Дьюі, Р. Перрі, Р. Інглехарт та ін.

Вперше поняття цінності було висунуте на перший план у логіці і в метафізиці Г. Лотце [4]. В політологію і соціологію проблематику цінностей увів М. Вебер. Цінність тлумачилася ним у неокантіанському сенсі. Щоб соціологічно операціоналізувати цінність, він зосередив свою увагу на тому, що Г. Ріккерт назвав «середнім царством» між трансцендентним («чиста» значимість, цінність, взята як самоцінність) та іманентним (буття). Іншими словами, М. Вебер аналізував «царство іманентного сенсу» - сенсу переживань і дій людей, тобто, згідно з веберівською термінологією, «сенсу, що суб'єктивно мається на увазі». Апелюючи до цього поняття, Вебер фіксував найголовніше і найсуттєвіше, що, на його думку, робить людську поведінку саме дією: такою вона виявляється лише у тому випадку, коли діючий індивід пов'язує з нею суб'єктивний сенс [5]. Вебер у своїй соціології виходив з неокантіанської передумови, згідно з якою осмисленим кожен людський акт стає лише у співвіднесенні до цінностей, у світлі яких артикулюються і норми поведінки людей, і їхні індивідуальні цілі. Цей зв'язок Вебер докладно відслідковував у своїй соціології релігії. Саме релігію він і розглядав в якості джерела сенсоутворюючих цінностей. Класичне визначення цінності дали У. Томас і Ф. Знанецький: «Під соціальною цінністю ми розуміємо будь-який факт, який має доступні членам певної соціальної групи емпіричні зміст і значення, виходячи з яких він є або може стати об'єктом діяльності» [6]. Їм належить також визначення цінностей як більш або менш виявлених правил поведінки, за допомогою яких група зберігає, регулює та поширює відповідні типи дій серед своїх членів. У першому випадку в якості соціальної цінності може виступати, по суті, будь-який предмет, який сприяє задоволенню людських потреб: будинок, одяг, продукти харчування та ін. Розглядаючи ж в якості соціальних