УДК 321.01 (477)

Євтушенко О.Н., Лушагіна Т.

КОНЦЕПЦІЯ М. ДРАГОМАНОВА ЩОДО РОЛІ САМОВРЯДНОЇ ГРОМАДИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН

У статті розглядається концепція громади М. Драгоманова, яка ґрунтується на ліберальній ідеї. В основі його концепції - самоврядні громади, вільна спілка осіб (громадян), об'єднаних для спільної справи, - це форма децентралізації держави і механізм суспільно-політичного ладу, за допомогою якого організація влади будується за принципом «знизу вгору».

Ключові слова: громада, територіальна громада, територіальна організація населення, концепція громади М. Драгоманова, інститут самоврядування, децентралізації влади, федерація.

В статье рассматривается концепция общины М. Драгоманова, которая основывается на либеральной идее. В основе его концепции - самоуправляющиеся общины, свободный союз лиц (граждан), объединенных для общего дела, - это форма децентрализации государства и механизм общественно- политического порядка, с помощью которого организация власти строится по принципу «снизу вверх».

Ключевые слова: община, территориальная община, территориальная организация населения, концепция общины М. Драгоманова, институт самоуправления, децентрализации власти, федерация.

The article the concept of community of M. Dragomanov, which is based on the liberal idea. According to his concept self-governing communities are the form of decentralizations of the state and mechanism of social-political organization, which help to build organization of power be the principle «from down to up».

Key words: community, territorial community, territorial self-organization of community, concept of community of M. Dragomanov, institute of self-governance, decentralizations of power, federation.

Після здобуття незалежності Україна стала на шлях демократичного розвитку, що передбачає побудову демократичної моделі державного управління, основою якої є активна участь громадян у процесі прийняття рішень. Ця процедура вимагає наявності відповідних правових інститутів та механізмів, що могли б дати змогу громадянам не тільки впливати на процес прийняття рішень, а й надавати можливість швидко та ефективно ухвалювати ці рішення.

Важливу роль у цьому процесі відводиться територіальній громаді, жителям села (добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл), селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення [12]. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» надає територіальним громадам право брати участь у процесі прийняття рішень та висловлювати позицію громадян [8]. Це стає можливим завдяки запровадженню таких механізмів, як загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання. Однак закон не визначив порядку реалізації цих прав, передбачивши, проте, що відповідні процедури будуть визначені у статутах територіальних громад або ж в окремих положеннях місцевих рад [14, с. 5].

Для України протягом усього періоду незалежності проблема ролі громади в прийнятті рішень не втрачає своєї актуальності. Так, наприклад, у більшості населених пунктів України немає ні статутів територіальних громад, ні тим паче спеціальних положень місцевих рад. Однак у тих містах, де є ухвалені статути, механізми громадської участі відрегульовано на користь не громади й громадянина, а органу місцевого самоврядування [14, с. 5]. Це унеможливлює реалізацію прав громадян на участь у вирішенні питань місцевого значення. Як результат, ми отримуємо неефективне управління, загострення соціальних конфліктів та широке розповсюдження радикальних форм громадського волевиявлення, таких як мітинги, пікети, страйки. В даному випадку доречно було б звернути увагу на основні пропозиції М. Драгоманова щодо територіальної організації населення, на запропоновані ним відповідні механізми організації та функціонування територіальних громад, їх роль у розбудові децентралізованої демократичної держави.

Метою статті є з'ясування проблеми формування та функціонування територіальної громади за концепцією М. Драгоманова.

Дана проблема вивчалася через аналіз творів М. Драгоманова [3-7; 15], робіт таких дослідників, як: О. Ващенко [1], Л. Козуб [11], А. Круглашов [13], М. Лациба [14], Н. Шип [17], які вивчали окремі питання проблеми.

Діяльність М. Драгоманова (1841-1895) була помітним явищем в історії української суспільно- політичної думки другої половини ХІХ ст. Його теорія громади формувалася під впливом політичних умов, які склалися в кінці ХІХ - поч. ХХ ст. у Російській та Австро-Угорській імперії [13, с. 3]. Тобто в той період, який «можна охарактеризувати як добу підготовки українських сил до боротьби за незалежність, як добу «соборності» України» [16].

На формування його концепції громади вплинуло виникнення перших дієвих товариств (своєрідних громад), що боролися за інтереси українського народу (наприклад, Кирило-Мефо- діївське товариство), друкованих органів грома- дівців (перший український літературно-мистецький і публіцистично-історичний журнал «Основа»), діяльність культурних інститутів (діяльність українського театру).

Значне місце в творчій спадщині М. Драго- манова відведено питанням місцевого самоврядування, а саме проблемі територіальної організації населення та об' єднання населення в громади. Питання місцевого самоврядування входили до політичних проектів Драгоманова як їх організаційно-адміністративна основа, як базисний рівень діяльності демократичної федеративної держави, підвалини якої складають громади, «вільні спілки вільних людей, об' єднаних для спільної справи» [6; 15, с. 280-283]. На досвіді країн Європи та Північної Америки Драгоманов формулює основні закономірності формування та розвитку територіальних громад як необхідної складової в ефективному функціонуванні системи державних політичних інститутів.

На думку М. Драгоманова, головним критерієм оцінки діяльності держави є служіння суспільному благу. Суть держави полягає не в її формі, а в тих правах і свободах, якими наділені громадяни. Людство втратило первісну свободу й постійно прагне її повернути, але цьому заважає держава, навіть демократична, бо за такої форми депутати стають головуючими над народом і вирішують державні справи,