Таким чином, як бачимо, ідеї Драгоманова щодо взаємовідносин громади та владних структур не втрачають актуальності сьогодні. Адже питання організації та функціонування територіальних громад знаходиться на етапі розробки і вдосконалення. В Україні існує потреба в ефективній організацій територіальних громад, що мають функціонувати на основі закону, при дотриманні прав людини і громадянина.

Основні засади ефективного функціонування громади. У своїй теорії М. Драгоманов наводить декілька правил ефективного функціонування територіальних громад, які не втрачають актуальності сьогодні. Так Драгоманов зазначає, що громада буде дієвою лише тоді, коли її члени усвідомлять необхідність участі громадян у житті держави. Члени громади мають представляти інтереси суспільства, щоб кожен зрозумів, що може впливати на політичну ситуацію в державі [4].

Дана ідея Драгоманова актуальна і сьогодні, адже більшість громадян України не вірять у те, що вони щось можуть змінити в політичному житті країни, або хоча б мати змогу впливати на політичні рішення. Але діяльність громади тільки тоді буде результативною, коли громадяни усвідомлять силу своїх політичних прав.

На думку Драгоманова, діяльність громади визначається наявністю спільної мети із громадською працею: в кожній країні, в кожній людській породі, навіть у кожній громаді й біля кожної особи мусять бути осібні підходи й приводи до однакової цілі [4]. Фактично діяльність будь-якого об' єднання чи то організації повинна базуватися відповідно на спільній меті. Якщо мова йде про діяльність територіальних громад, то наявність спільної мети визначатиме дієвість такої громади. Доки члени громади сперечатимуться щодо реалізації власних суб'єктивних позицій стосовно того чи іншого питання, то таку громаду розколять внутрішні суперечки, не говорячи вже про можливість такої громади брати участь у політичному житті країни.

Крім того, Драгоманов наголошує, що діяльність громади буде приносити результати тільки тоді, коли всі члени даної громади працюватимуть на її користь із дотриманням положень відповідних законодавчих документів. Всяка зміна громадська просувається не самими тільки різкими, рішучими кроками, а й щоденною тихою працею, не самими тільки переломами закону, а й законними працями [4].

Таким чином, ідея Драгоманова щодо законності діянь як громади, так і державних органів влади, має актуальність і сьогодні, адже в українській політиці відомі приклади, коли політичні питання (не тільки на місцевому рівні) вирішуються не за допомогою законів. Це також пов'язано з тим, що якщо законодавство і прописує основні положення взаємовідносин між владою і громадою, то механізми реалізації цих положень далеко не досконалі, внаслідок чого і виникають проблеми, що призводять до ігнорування законодавства. Наприклад, аналіз наявних положень про місцеву ініціативу дає змогу дійти висновку, що процедури реалізації права на їх висування в цих документах значно ускладнено, понад те, ними запроваджено значні дискримінаційні обмеження, що не відповідають нормам чинного законодавства [14, с. 10]. Фактично ці положення не лише обмежують, але й подекуди унеможливлюють право громадян на висування місцевої ініціативи.

Ще однією характеристикою дієвості громад, на думку Драгоманова, є територіальна осілість громадян. Громадянам слід не розбігатись по чужих землях, а працювати в своїй, дійдемо й до того, щоб і на самій Україні люди як можна більше держались кожний свого кутка, котрий їм найбільше відомий і де вони найбільше зрослись з людьми [4].

Для України дана проблема є надзвичайно актуальною. Адже коли громадяни не можуть захистити чи реалізувати свої права, вони шукають кращої долі на інших територіях, навіть в інших країнах. Якщо ж громадяни працюють на користь свого регіону і громада може повноцінно представляти інтереси населення регіону, такі території будуть процвітати завдяки праці громадян.

Драгоманов доходить висновку, що для ефективного функціонування громади тимчасових імпульсивних спалахів настроїв громадян не достатньо. В першу чергу, представники громади мають користуватися певними науковими знаннями при вирішенні відповідних питань. Люди повинні приходити до громади не з самими тільки такими чи іншими думками про громадські порядки та з проповіддю їх, а перш усього з докладною (спеціальною) наукою в таких речах, котрих потребує громада людська [4].

Дана проблема є актуальною і для сьогодення. Адже, як бачимо, стосовно громади нічого нового вигадувати не треба, досить звернутися до надбань відомих історичних постатей, до історії української політичної думки, до історії та сьогодення світової політичної думки. Основною проблемою в даному випадку є лише уміння як українських політичних діячів, так і членів громади користуватися набутими знаннями.

Слід зазначити, що особливістю вчення Драгоманова про громаду є те, що він визначає ефективність діяльності об'єднань громадян через кількість реалізованих завдань та вирішення проблемних питань. «При цьому не слід пропустити й такої уваги: тільки докладна повсякдень потрібна громаді, праця може порятувати проповідачів нових порядків до того, щоб серед них не виросла порода людей, котра буде тільки «молоти язиком» та кидатись од справи до справи, ганяючи з краю до краю» [4].

Цікавим є те, що для сьогоднішньої України є характерним вирішення проблем лише на словах. Розглянемо хоча б право громади на реєстрацію статуту та на громадську ініціативу. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» надає членам територіальної громади право ініціювати в порядку місцевої ініціативи