УДК 322:329.3(477.8)

Яцишин У.В.

СОЦІАЛЬНА ДОКТРИНА КАТОЛИЦИЗМУ ЯК ОСНОВА ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ІЗ ПОЛІТИЧНИМИ ПАРТІЯМИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

Досліджено документи та літературу щодо соціальної доктрини Української Греко-Католицької Церкви. Викладений її погляд на проблеми соціально-політичного життя Західної України та можливості взаємодії із українськими політичними партіями.

Ключові слова: соціальна доктрина, католицизм, партія, взаємодія, політична історія, Західна Україна.

Исследованы документы и литературу относительно социальной доктрины Украинской Греко-Католической Церкви, ее взгляд на проблемы социально- политической жизни Западной Украины и возможности взаимодействия с украинскими политическими партиями.

Ключевые слова: социальная доктрина, католицизм, партия, взаимодействие, политическая история, Западная Украина.

Documents and literature about Social doctrine of Ukrainian Greek-Catholic Church, its view on social and political life in Western Ukraine, and its capacity to interact with Ukrainian political parties were analyzed.

Key words: the social doctrine, Catholicism, party, interaction, Political history, the Western Ukraine.

В політичній історії Західної України відомі приклади взаємодії ряду політичних партій з Церквою, клерикальними та світськими організаціями, створеними під ії егідою, особливо, у передвиборчий час. Сприяння утвердженню принципів та ідеалів одних політичних сил та опір для поширення інших залежить не від примх ієрархії тої чи іншої Церкви, а від світоглядних основ їх діяльності в суспільно-політичній ділянці життя суспільства, які знаходять своє відображення у розвиткові соціальної доктрини Церкви.

Беручи до уваги значний авторитет Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) в західноукраїнському суспільстві, тісний зв'язок її ієрархії з українськими громадськими та політичними діячами, участь у змаганні українського політикуму за загальне та рівне виборче право для українців та інші прояви політичної активності греко- католицького духовенства, великий інтерес викликає розвиток соціальної доктрини УГКЦ, її вплив на можливість взаємодії з одними українськими політичними партіями та неможливість встановлення якісного діалогу з іншими. При цьому, чинники, що ставлять УГКЦ в конфронтацію до деяких політичних сил та ідеологічних течій, що їх представляють, в сучасних дослідженнях розкривається лише частково та констатується як доведений факт, залишаючи поза увагою ряд факторів, що об'єктивно зумовлюють такий стан.

Мета роботи полягає у дослідженні основних компонентів соціальної доктрини УГКЦ та світоглядних джерел співпраці УГКЦ з українськими партіями.

Дана проблема є недостатньо опрацьована вітчизняними дослідниками. Питання соціально- економічної та політичної сфер життя розкриті у Енцикліці Папи Івана Павла ІІ «Сотий рік», Документах ІІ Ватиканського Собору, а також пастирських посланнях митрополита А. Шептицького. Деякі аспекти розвитку католицької соціальної доктрини (в т. ч. й УГКЦ) розкриті у працях О. Волинець, І. Гладиловича, А. Колодного. Ряд розвідок, що стосуються взаємовідносин УГКЦ та партій лівого спрямування, а також ствставлення соціалістичної ідеології та соціальної доктрини католицизму, було розроблено в першій пол. ХХ ст. Д. Бориском, М. Марисюком, П. Мартіновим, І. Франком.

Для окреслення характеру і ролі УГКЦ у політичному житті України хочемо навести думку А. Колодного: «греко-католицька духовність не є суцільно релігійною у своїх виявах, бо їй притаманне опікування не лише душею людини, а й її політичним спрямуванням» [4, с. 43]. У посланні до духовенства, даному у 1940 р., митрополит А. Шептицький зауважив, що «є безперечно великою прикметою душпастирів, коли скоро орієнтуються в потребах людей і скоро уміють приміняти до тих потреб свої науки... А все ж таки треба у добрій проповіді пам'ятати на потреби людей, в даній епосі і в даній парохії» [9, с. 42]. УГКЦ має розвинену і апробовану часом соціальну доктрину, яка допомагає їй бути обізнаною у суспільно-політичних та економічних реаліях життя суспільства, вчасно відгукуватися на обставини життя вірних, які постійно видозмінюються і ставлять перед віруючими нові завдання та виклики.

Важливо зауважити, що особливості економічного, соціального та політичного життя не є безпосереднім об'єктом аналізу католицизму - в центрі уваги перебувають морально-релігійні аспекти проблеми [2, с. 180].

Переломною у відношенні Католицької Церкви до суспільно-політичної' сфери життя суспільства стала Енцикліка Папи Лева ХІІІ «Rerum Novarum» («Нові речі») (1891 р.), у якій, згідно з вченням Церкви, Папа вирішив соціальне питання між робітниками та панами. У цьому документі Папа засудив як надмірний капіталізм, так і соціалізм. Не надаючи абсолютної цінності приватній власності, Папа стояв на позиції, що майно (маючи на увазі різні підприємства та землю) повинно належати одному власникові, але цей власник не може зловживати своїм становищем, а повинен виплачувати своїм працівникам справедливу, гідну заробітну платню. Так само робітники не мають права насильницькими методами відбирати майно у цього власника [11, с. 20].

У ряді Енциклік - «Quadresimo anno» («Сороковий рік», 1931, Папа Пій ХІ), «Pacem in terris» («Мир на землі», 1963, Папа Іван ХХІІІ), «Populorum progressio» («Поступ народів», 1967, Папа Павло VI), «Laborem exercins» («Працею своєю», 1981, Папа Іван Павло II), «Sollicitudo rei socialis» («Турбота про соціальні справи», 1987, Папа Іван Павло ІІ) та інших, - висвітлювалсь проблеми соціально- економічного, культурного та політичного життя католиків [12, с. 22-27]. Низка проблем соціально- економічного розвитку отримала висвітлення також у документах ІІ Ватиканського Собору, що відбувся в 1962-1965 рр. Зокрема, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі ключем до встановлення загального блага в соціально-економічній ділянці життя бачить повагу та розвиток концепції гідності людини [15, с. 271]. Власне, відсутність