процесу. Достатньо низький ступінь формалізації і централізації є однією з відмінних рис моделей безпеки, які формуються за участю КНР та РФ в АТР. Основними інституціо- налізованими каналами взаємодії у форматі АРФ і НВЗДА є діалогові механізми, за допомогою яких країни-учасниці узгоджують позиції з проблемних питань міжнародного життя. Розгалужена, багаторівнева мережа каналів діалогу є важливим доповненням до договірного режиму транспа- рентності і заходів довіри в межах «шанхайського процесу». Разом з тим порівняно з АРФ і НВЗДА ШОС є більш інтегрованою моделлю субрегіо- нального рівня з потенціалом поширення зони політико-економічного впливу на всю систему взаємин в АТР. У ШОС поступово починають виявлятися перші ознаки формалізації моделі колективної безпеки, яку відстоюють члени організації. Так на зустрічі голів держав членів ШОС в Шанхаї 14-15 червня 2001 р. було прийнято рішення про перетворення «п'ятірки» в регіональну організацію багатопрофільного співробітництва, підписано Декларацію щодо створення на основі «п'ятірки» Шанхайської організації співробітництва. Влітку 2002 р. у Санкт- Петербурзі підписано Хартію ШОС. З метою удосконалення взаємодії міністерств і відомств держав форуму від кожної країни був призначений національний координатор. Започаткована діяльність Ради Координаторів. Ініційована робота зі зближення законодавчої бази країн-учасниць «шанхайського процесу», розробляються можливості проведення спільних операцій [10, с. 35].
17-19 квітня 2009 р. у Таджикистані були проведені спільні командно-штабні антитерорис- тичні навчання «Норак - Антитерор - 2009». На саміті голів держав ШОС, який відбувся 1516 червня 2009 р. в Єкатеринбурзі, відзначалась необхідність продовження практики проведення спільних антитерористичних навчань [11]. У спільній декларації голів держав-членів ШОС, підписаній за результатами зустрічі в Єкатеринбурзі, констатувалась необхідність урегулювання міжнародних і регіональних конфліктів політико- дипломатичними засобами на основі принципів рівноправ'я і взаємної поваги, невтручання у внутрішні справи суверенних держав [12]. Також лідери держав членів ШОС задекларували свою прихільність розбудові світоустрою в постбіполярний період на засадах мультиполярності, відзначивши: «Спроби домогтися односторонньої переваги в оборонній сфері контрпродуктивні, підривають стратегічний баланс і стабільність у світі, не сприяють зміцненню довіри, скороченню озброєнь і роззброєнню» [12]. Ця зустріч засвідчила прагнення лідерів держав-членів ШОС вийти за межі організації виключно регіонального характеру. По-перше, участь у роботі саміту взяли не лише члени організації, а і прем'єр-мінстр Індії М. Сінгх, президент Ірану М. Ахмадінежад, перший віце-прем'єр Монголії Н. Алтанхуяг, президент Пакистану А. Зардарі, президент Афганістану Х. Карзай, заступник Генерального секретаря ООН з політичних питань Л. Пескоу, генеральний секретар Євразійського економічного співтовариства Т. Мансуров; по-друге, прийнято рішення про надання статусу партнера по діалогу ШОС Демократичній Соціалістичній Республіці Шрі- Ланка і Республіці Білорусь; по-третє, створена спеціальна група експертів з метою продовження роботи щодо прийняття нових членів до ШОС.
Проте в цілому «шанхайський процес» залишається достатньо «м'якою» переговорною моделлю безпеки, в якій механізмом прийняття рішень є діалогові канали, а не централізовані наднаціональні структури. ШОС, АРФ і НВЗДА більшою або меншою мірою відповідають за термінологією професора політології Принстон- ського університету К. Дейча, руху щодо формування на Азійському континенті плюралістичних спільнот безпеки, в яких підтримання військово-політичної стабільності відбувається за рахунок багатосторонніх переговорних, діалогових механізмів. Це, на думку експерта, відрізняє їх від амальгованих інфраструктур безпеки, яким притаманна наявність «жорстких» формальних централізованих інститутів реагування на конфлікт, втіленням яких виступають системи колективної безпеки [13, с. 87].
Характерною рисою регіональних моделей безпеки за участю Москви та Пекіна є декларування відмови від творення військово-політичних блоків. Так учасники Наради із взаємодії і заходів довіри в Азії одним із наріжних принципів своєї взаємодії проголосили: «Двосторонні або багатосторонні військові угоди не повинні бути спрямовані проти будь-якої третьої сторони і не повинні підривати інтереси безпеки інших держав» [14, с. 14].
Необхідність подолання існуючого конфлікто- генного потенціалу між основними гравцями ШОС зумовлює активізацію розширення діалогу інституції з іншими регіональними структурами безпеки та окремими державами щодо розвитку співробітництва в транскордонному вимірі. Шанхайська організація співробітництва не виключає можливості встановлення постійного діалогу з третіми державами і міжнародними структурами. Зокрема, голова російського зовнішньополітичного відомства І.С. Іванов одним із пріоритетних завдань РФ у сфері зовнішньої політики визначив необхідність встановлення постійних контактів ШОС з АСЕАН [15]. У спільній декларації міністрів закордонних справ РФ і Асоціації держав Південно-Східної Азії про партнерство в справі миру і безпеки, а також процвітання і розвитку в Азійсько-Тихоокеанському регіоні стверджувалось: «Сторони будуть докладати спільних зусиль щодо зміцнення миру і безпеки, а також процвітання і розвитку Азійсько-Тихоокеанського регіону. Сприятимуть зміцненню багатостороннього співробітництва і підвищенню ефективності існуючих багатосторонніх механізмів безпеки, зокрема Регіонального форуму АСЕАН (АРФ), шляхом активізації співробітництва і зміцнення заходів довіри як основи майбутнього розвитку АРФ» [16, с. 595]. Особливий акцент у документі було зроблено на відзначенні АСЕАН «зусиль Росії із забезпечення миру і безпеки в регіоні, зокрема, в межах Шанхайської організації співробітництва (ШОС)» [16, с. 595].
Дипломатичний аспект забезпечення регіональної стабільності передбачає поглиблення співробітництва у військово-політичній сфері та відкритості в питаннях військового будівництва. В серпні 1995 р. Росія представила на черговому засіданні АРФ в Брунеї проект Декларації «Про принципи безпеки і стабільності в Азійсько- Тихоокеанському регіоні». В документі пропонувалось створення системи міжнародних консультацій і взаємних гарантій безпеки, вироблення заходів довіри і транспарентності військових доктрин [17].