Російські ініціативи щодо формування загальнорегіональних підходів до проблем безпеки, за твердженням науковців РФ, стали визначальними [18]. Позитивну оцінку з боку партнерів по АРФ отримав внесок Росії в розвиток Асеанівського регіонального форуму в 2001 р. - проведення Московського засідання експертів щодо проекту Декларації про визначальні принципи взаємовідносин в АТР [19]. У 2002 р. МЗС РФ позитивно оцінив ініціативу Управління оборони Японії зі створення в Азії структури безпеки за участю Японії, США, КНР, РК і КНДР. У відповіді Департаменту інформації МЗС Росії відзначалось: «Російська Федерації давно виступає за створення багатосторонніх механізмів співробітництва у сфері забезпечення безпеки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Ми готові до обговорення питань зміцнення системи безпеки в АТР із державами регіону, включаючи звичайно і Японію» [20].
У межах «шанхайського процесу» військово- політичне співробітництво знайшло відображення в підписанні в 1996 р. членами ШОС Угоди про зміцнення довіри у військовій сфері в прикордонних районах і про взаємне скорочення збройних сил у прикордонних районах. Російський політолог В.Е. Петровський, аналізуючи характер підписаних угод головами держав РФ, КНР, Казахстану, Киргизії і Таджикистану, доходить висновку, що вони є унікальними в світовій дипломатичній практиці, оскільки є першими на азійському континенті багатосторонніми договорами, які передбачають загальнорегіональні за значимістю і безпрецедентні за масштабом заходи довіри щодо обмеження на дислокацію збройних сил і розташування озброєнь уздовж кордонів [21, с. 185].
Московська угода про взаємне скорочення збройних сил у прикордонних районах, підписана лідерами країн-членів ШОС у квітні 1997 р., підтвердила принцип взаємного незастосування сили або загрози її застосування і відмову від досягнення односторонньої військової переваги. Передбачена також відмова від застосування збройних сил, дислокованих у прикордонних районах, з метою здійснення військової діяльності, яка загрожуватиме іншій стороні. Угода закріпила зобов' язання сторін здійснювати обмін військовою інформацією, реалізувати обмежувальні заходи щодо масштабів військових навчань, ставити до відома один одного про певні види військової діяльності, запрошувати на військові навчання спостерігачів. Документ сформулював основні напрямки співробітництва між збройними силами і прикордонними військами держав-учасниць у прикордонних районах. Була задекларована глибина району застосування угоди - 100 км від лінії кордону на всій її протяжності [22, с. 11]. Один з провідних російських сходознавців А.Д. Воскресенський, характеризуючи наслідки поглиблення співпраці в безпековій сфері між КНР та РФ, стверджує: «Посилення фактора взаємної довіри, який завжди був надзвичайно важливим у розвитку взаємодії між Росією і Китаєм, дозволить забезпечити більшу стабільність і рівновагу в багатофакторній системі взаємовідносин Москви і Пекіна» [23, с. 56]. Активізація російсько- китайської співпраці в межах ШОС не могла не викликати аналітичних розробок у американській політології щодо оптимальної моделі взаємодії США з країнами-учасницями безпекових механізмів за участю РФ та КНР. Директор Центру стратегічних досліджень Ф. Меррілла Школи передових міжнародних досліджень Університету ім. Дж. Хопкінса (США) Е. Коен, визначаючи «порядок денний» зовнішньополітичної стратегії США щодо «шанхайського процесу», доходить висновку: «Під час своєї тривалої війни з ісламським тероризмом і політичною ідеологією, яка його породжує, Америка не може дозволити собі конфліктувати з Росією і Китаєм в Євразії. Таким чином, Вашингтон повинен шукати шляхи встановлення діалогу з ШОС. В іншому випадку
Сполучені Штати ризикують ще одним приниженням від рук Москви та Пекіна» [24].
Таким чином, у моделях безпеки, які розбудовуються за участю КНР, наріжним каменем є не підготовка до стримування можливої агресії, а розробка превентивних заходів, які різко знижують вірогідність збройного конфлікту. Канцелярія Держради КНР, представляючи офіційну державну позицію розвитку співпраці в сфері безпеки АТР на початку 2000-х рр., підкреслила: «Китай буде неухильно і наполегливо домагатися нового бачення безпеки, виступаючи проти гегемонізму, силової політики і тероризму в усіх формах, готовий разом з країнами світу докладати безупинних зусиль для створення мирної світової обстановки на основі довготривалості, стабільності і надійної безпеки» [25].
Отже, новий баланс сил, який формується в АТР на початку ХХІ ст., чітко визначив провідні ролі двох великих держав - КНР і США - і дієву, але із значно меншим потенціалом щодо структурування основних контурів безпекової системи АТР на сучасному етапі - Росії. Проблемні питання розбудови регіонального механізму безпеки визначаються, по-перше, тим, наскільки реалізація національних інтересів зростаючої держави Китаю матиме конфліктний потенціал з іншими провідними державами АТР; по-друге, які засоби використовуватимуться учасниками Азійсько-Тихоокеанського «концерту» для реалізації зовнішньополітичних стратегій і яку зовнішню політику вони будуть проводити для підтримання миру і безпеки в цьому стратегічно важливому районі світу.
Реалії ж Азійсько-Тихоокеанського регіону визначають, що моделі безпеки на основі співробітництва, базисом яких є багатостороння участь держав, орієнтованих на поступову інтеграцію до регіональних діалогових і обмежувальних військово-політичних інфраструктур, є найбільш оптимальними щодо конструювання загальнорегіональної системи безпеки в сучасних умовах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Декларация глав государств-членов Шанхайской организации сотрудничества [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.kremlin.ru/text/ docs/2002/06/9686.shtml. - Загл. с экрана.
Китай призвал США отказаться от системы НПРО [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.asiatimes.narod.ru/news2001/ 10096/09999999995.htm. - Загл. с экрана.
Декларация глав государств-членов Шанхайской организации сотрудничества [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.2002.kremlin.ru/summit12/ s12 doc1ru.html. - Загл. с экрана.
Логвинов Г. С. Шанхайская организация сотрудничества - качественный шаг вперед. К итогам Санкт-Петербургского саммита ШОС / Г.С. Логвинов // Проблемы Дальнего Востока. - 2002. -