УДК 327(477)

Пермінов В.О.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ, «СОМАЛІЗАЦІЯ» ТА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВНІСТЬ: РЕЦЕПТИ МАЙБУТНЬОГО

Розглядаються питання негативних наслідків процесу глобалізації. Визначаються можливості їх запобігання за допомогою концепції транснаціональних держав. Автор намагається скласти можливу перспективу зміни ролі і місця української держави в цьому процесі.

Ключові слова: глобалізація, транснаціональний, геополітика, політична географія.

Рассматриваются вопрос отрицательных последствий процесса глобализации. Определяются возможности их предотвращения с помощью концепции транснациональных государств. Автор старается составить возможную перспективу изменения роли и места украинского государства в этом процессе.

Ключевые слова: глобализация, транснациональные государства, геополитика, политическая география.

The question of negative consequences of the globalisation processes as well as the possibilities of their prevention by means of the concept of the transnational states are considered. The author tries to make a possible prospect of change of a role and a place of the Ukrainian state in this process.

Key words: globalisation, the transnational states, geopolitics, political geography.

Апокаліптичні сценарії розвитку мали свого споживача у будь-які часи. Навіть у передвиборчих обіцянках більшості політиків поруч із картинами «солодкого» життя можна побачити також елементи залякування на зразок: «в іншому випадку нам загрожує «сомалізація» («балканізація», «в'єтнамізація», «ліванізація», тощо)». Актуальним питанням сьогодення є окреслення меж реальної загрози суспільству з боку нової епохи - епохи глобалізації.

Як зазначає А.Л. Буряківський: «Подобається це комусь чи ні, але процес глобалізації - очевидна реальність. Більш того, він, як здається, знаходиться ще тільки в самому початку і триватиме наростаючими темпами невизначено довгий час. Звичайно, можна вже сьогодні спробувати оптимізувати цей процес з тим, щоб уникнути можливих негативних ефектів. Проте поки що не існує надійних методів корекції і інструментів дії. Швидше за все, вони з'являться в ході самого процесу дещо пізніше» [1, с. 25].

Погоджуючись в цілому із зазначеною думкою, все ж не можна не відзначити, що спроби винайти «методи корекції» варто розпочати якнайшвидше. Відповідно метою статті є визначення можливих шляхів поглиблення кризових явищ до набуття ними крайніх форм, аналіз причин, в тому числі, історичних, які можуть призвести до «сомалізації» навіть окремих європейських країн, а також, і це найголовніше, пошук «рецептів», заходів щодо запобігання подібних явищ.

Перш за все, необхідно розібратися із значенням терміну «сомалізація», який на сьогодні в багатьох дослідників є синонімом крайнього занепаду держави. Проте досить часто лише цим і обмежуються.

Наприклад, один з тих, хто найчастіше вживає цей термін та періодично лякає ним людство, Андре Глюксман, пише: «В усіх кутках нашої планети утворюється благодатний грунт для виховання молодих та не зовсім молодих воїнів, у лахмітті чи військовій формі, які поспішають у будь-яку ціну завоювати собі місце під сонцем, звитягу, жінок та багатство...» [2]. Однак альтернативу «сомалійській моделі» французький вчений вбачає у фактично встановленні жорсткого контролю за дотриманням євроатлантичних цінностей з боку міжнародних організацій; іноді його позиція переходить у достатньо відверту русофобію.

Спроби дослідити явище «сомалізації» робляться й в України. Так, Н. Приходько, розмірковуючи щодо можливості реалізації відповідних негативних сценаріїв безпосередньо в Україні, звертає увагу на таку ознаку «сомалізації», як повна розбалансованість владного апарату та повна нездатність (влади) сприймати політичні процеси в Україні системно [3, с. 2]. А. Велюров доповнює: «Якщо у світі фінансів існує і останнім часом набуває популярності такий поширений термін, як дефолт (неспроможність держави відповідати за своїми фінансовими зобов'язаннями), то за аналогією можна вжити термін «політичний дефолт» - нездатність держави утримувати власну територію в стані законності й порядку, не допускати випадків перетворення своїх окремих суверенних територій на джерело агресії проти сусідніх країн тощо» [4, с. 21].

Проте найбільш повно охарактеризував явище «сомалізації» російський вчений М. Делягін: «У Сомалі яскраво проявилися всі три основні ознаки, що об'єднують в єдину категорію різноманітні «кінчені країни».

Перший - відрив держави від суспільства: владні структури у будь-якому вигляді (аж до «польових командирів»), костеніють, формалізуються і перетворюються на самодостатній організм, який живе тільки для себе та не виконує необхідних суспільству державних функцій.

Другий - атомізація суспільства, кинутого державою, до рівня окремої сім'ї (або польового підрозділу, а точніше - банди), а то і окремої особи. У нім розпадаються міжлюдські зв'язки, які, власне, і утворювали це суспільство. Людина починає жити як одинак, в соціальній системі, де, окрім нього, стійкі тільки владні структури (у тому числі неформальні) різного ступеню криминалізованості та корумпованості, повністю відособлені від нього, такі, що живуть за своїми законами і виключно у своїх інтересах...

В результаті формується третя основна ознака «кінчених країн»: втрата самоідентифікації, за якої людина перестає відчувати свою ідентичність із суспільством (строго кажучи, це цілком природно, оскільки суспільство це вже розпалося) і взагалі з якою-небудь структурою загальнонаціонального рівня» [5].

Проте навіть настільки всеосяжне та багатогранне визначення мало враховує або навіть взагалі не враховує сучасних реалій глобалізації, адже надане, безумовно, з традиційних державно- центристських позицій. Ми чітко бачимо, що являє собою «сомалізована» держава, тобто, якщо коротко, «сомалізація» є «дедержавізацією». Але важливим є, в першу чергу, визначення того, яким чином саме у сучасному глобалізованому (цілісному, детериторизованому) світі можуть проходити процеси «сомалізації», які держави є більш схильними до подібних сценаріїв.

Спочатку повернемося до історії, навіть, якщо можна так