багатополярну систему, яку, в свою чергу, можна уявити двох типів - консенсус навколо певних основних принципів співіснування або ж протистояння.

Всі концепції, за виключенням першої, пов'язані метою заснувати світовий порядок з певними обмеженнями для руху товарів, послуг, капіталів, тощо. Це є зрозумілим, тих, хто проповідує на сьогодні світ без економічних меж, стає все менше. Як вважає М. Алле, лауреат Нобелівської премії з економіки 1988 року: «Економіка ринків не може бути ефективною, якщо будуть відсутні відповідні їй інституціональні рамки, оскільки ліберальне суспільство не є і не може бути анархічним суспільством... Поспішна і анархічна глобалізація може усюди породити тільки безробіття, несправедливість, безлади і нестабільність та в кінцевому рахунку виявиться невигідною для всіх народів в цілому» [13, с. 33].

Проте дуже важливою характерною рисою перелічених концепцій є державно-центристський підхід, який лише обмежено враховуює реалії глобалізації: ми не зможемо розв'язати сучасні міжнародні проблеми лише за допомогою національних, наднаціональних та міжнаціональних структур, адже світовий порядок нашої епохи формується, в першу чергу, транснаціональними акторами.

Найголовнішою ж на довгий період залишиться проблема зіткнень і поєднань національних і наднаціональних, групових і світових інтересів. Тільки якесь інституціональне рішення цією гігантської проблеми, врешті-решт, і встановить більш менш стабільний новий світовий порядок [14, с. 26]. Необхідна нова система координат. І перші спроби її розробити робляться вже достатньо давно, мова йде про концепцію транснаціональних держав.

За «батьком-засновником» концепції Ульріхом Беком, модель транснаціональної держави - проміжна, гібридна модель, у якій основні ознаки держави по-новому комбінуються та зливаються у вигляді ідеального типа. Проте такі держави є ненаціональними та, відповідно, нетериторіальними, в той же час, відходячи від національної держави, модель стверджує державу як поняття.

Головна ж відмінність полягає в тому, що у рамках теорії транснаціональних держав (множина обов'язково) політична система координат утворюється вже не з відмежування націй та їх протиставлення, але уздовж осей глобалізація - локалізація. Модель транснаціональної держави відрізняється від інших міждержавних кооперативних моделей тим (підкреслимо це ще раз), що з появою цієї концепції глобальність безповоротно робиться основою політичного мислення і дій.

Як стають можливими суспільні форми з «прицілом на світове суспільство»? Шляхом транснаціональної кооперації і створенням взаємозалежностей у сферах економіки, політики, оборони, права, культури тощо [6, c. 191-193].

Як бачимо, за допомогою концепції транснаціональних держав можна наблизитися до розв' язання тих проблем, які окреслено вище, а саме, допомогти уникнути «сомалізації» певних країн із слабкою державністю та слабким громадянським суспільством. Потенційні «невинні жертви глобалізації» мають змогу отримати сучасну модель досить сильної державності, яка буде здатна захистити внутрішній ринок від могутніх транснаціональних акторів.

Звичайно, концепція транснаціональних держав на сьогодні складає враження моделі суто наукової. Хоча темпи розвитку світу (а в певному розумінні навіть також приклад Європейського Союзу) надають можливість стверджувати, що схематично доведене у наукових теоріях може стати нагальною потребою та порядком денним практичної політики вже найближчим часом. І це можна проілюструвати прикладами, що наведені нижче.

У 2008 році Всесвітній банк оприлюднив цікаве дослідження, яке було проведено Всесвітньою комісією з економічного зростання: президенти та прем' єр-міністри багатьох країн, а також деякі відомі економісти відібрали 13 країн, які упродовж 25 років показували середній темп зростання не менш, ніж 7 %. Серед відібраних країн були, наприклад, Австралія, Ботсвана, Танзанія, Ірландія. Члени комісії також намагалися знайти риси, які є характерними для відібраної групи держав. Таких ознак знайшли п'ять: повне використання можливостей включення до світового господарства; підтримка макроекономічної стабільності; ринковий розподіл ресурсів; висока норма заощаджень та інвестицій; наявність національного консенсусу відносно довгострокових цілей розвитку [15, с. 16]. Варто додати, що саме остання ознака є визначальною у світлі висновків, які робляться згодом.

І також варто навести кілька строк з листа журналіста Є. Єдмишева до «Робочої газети»: «Згадую, як в одному з інтерв'ю Олександр Солженіцин визначив національну ідею, про яку дуже любить говорити сьогоднішня влада. Збереження народу - так сформулював це письменник, підкресливши, що саме народ є стержнем держави» [16, с. 2].

Ці досить різні за походженням цитати споріднює те, що в епоху глобалізації, коли активно йде переоцінка цінностей, в тому числі, таких, здавалося б, вічних, як держава, нація, суверенітет, дуже багато залежить від масових настроїв, так кажучи, від «гласу народу». На це звертає увагу також і Бек: «Транснаціональні держави стануть можливі в тому випадку, якщо з'явиться свідомість, усвідомлення необхідності транснаціональних держав» [6, с. 191]. І концепція транснаціональних держав має добрі шанси на майбутнє втілення, адже здатна впоратися із завданням «збереження народу», захисту держав (всіх, а не лише обраних «держав-локомотивів») від негативних наслідків глобалізації.

ЛІТЕРАТУРА

Буряковский А. Л. Глобализация и философия религии как прикладная дисциплина / А. Л. Буряковский // Глобализация в социально-философском измерении. Сборник материалов конференции. - СПб.: Санкт- Петербургское философское общество, 2003. - С. 25-28.

Глюксман А. Америка, война в Ираке и «сомализация» всей планеты / А. Глюксман. - [Електронний ресурс]. - Електронні текстові дані (40000 bytes). «Le Figaro», 16.06.2006. - Режим доступу: http://www.memo.ru/hr/ hotpoints/caucas1/msg/2006/06/m98319.html.

Приходько Н. Сомализация Украины / Н. Приходько // Левый