- є і пропозиція. Проте, закони ринку насправді нікого не змушують до експлуатації в корисливих цілях людських страстей (інстинктів) шляхом пропозиції людям отруєної продукції, що приводить їх до регресу. Якщо журналіст стверджує, що він «видає» низькопробний продукт, тому що читач, слухач, глядач сам цього хоче, то це ознака маніпуляції свідомістю. Бо наші телевізійні «свободи» вже не мають нічого спільного з свободою слова. Даний формат себе вичерпав, це вже ходіння по колу, «томлєніє духа та всіляка суєта». Має настати черга відповідальної журналістики, яка поверне свободі слова відповідальність.
Україна мусить прямувати до моделі соціально відповідальної журналістики. Іншого вибору просто не існує. Якщо згаємо час, не лише опинимось на узбіччі Євросоюзу, а й втратимо незалежність власних ЗМІ, як потужної сили протистояння інформаційним вторгненням зовні, лишимось неозброєними віч-на-віч з потужними пропагандистськими машинами інших держав. Треба вимагати від системи ЗМІ виконання своїх суспільних обов' язків, висловлювати різні точки зору та мати високі професійні стандарти. Держава має встановити розумні межі функціонування радіо, телебачення та преси, залишаючи за собою право законодавчого втручання, якщо саморегуляція ЗМІ не спрацьовує. Така вона - соціально відповідальна журналістика.
Варто чітко виокремити й виконувати конкретні цілі - створення суспільного мовлення на базі державних радіо- і телекомпаній; сприяння розвиткові каналу «Культура» та інших некомерційних каналів національного, традиційно- культурного спрямування; надання належної підтримки регіональним медіа. Якнайбільшу увагу необхідно приділити видавничій програмі, визначити кількасот назв стратегічних видань, як це роблять в Росії, Німеччині, Польщі та інших країнах. Подальшої розбудови, безумовно, потребує національна школа журналістики.
Актуальним завданням слід вважати перегляд спрямування та змісту діяльності таких органів, як Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. Незважаючи на шалену критику, такі цензурні установи потрібні. Але не в якості «медіа-кілерів», а як сумлінні фахові регулятори наповнення і добротності інформаційного простору. Водночас перспективним й затребуваним слід вважати запровадження суспільного нагляду громадських організацій «третього сектору» за діяльністю комерційних ЗМІ, а також за обсягами, часом, якістю та змістом реклами. Нова інформаційна політика влади має зорієнтувати діяльність Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі чи нових подібних до цієї Комісії структур на унеможливлення появи в телеефірі клонів «Свобод» як засобів маніпуляції масовою свідомістю, впровадження ефективного моніторингу інформаційного простору з метою виявлення змістових прогалин та можливостей їхнього заповнення. За ситуації незадоволення попиту аудиторії на культурно-розважальні телепрограми, такого роду структури могли б розробити кілька проектів передач й запропонувати їх телеканалам, можливо, навіть за часткового державного фінансування. Українське суспільство має знайти в собі сили й можливості, щоб якнайшвидше позбавитися феномену «рівності корупційних можливостей», вишкребти з цієї словосполуки корупційний наліт та залишити тільки «рівність можливостей» як для політиків, так і для громади, що мусить загалом стати чільним гаслом і для підконтрольної громаді української влади, і для політичних партій та інших громадських об'єднань, і для громадськості.
ЛІТЕРАТУРА
Бех І.Д. Виховання особистості: Особистісно-орієнтований підхід: У 2-х кн.: Наук. метод. посіб. - К.: Либідь, 2003. Кн. 1. - Теорет.-технол. засади. - 2003. - 280 с.
Гаєк Ф.А. Конституція свободи / Пер. з англ. М. Олійник, А. Коромишина. - Львів: Літопис, 2002. - 556 с.
Дьюї Дж. Свобода і культура // Читанка з історії філософії: у 6-ти кн. Кн. 6. Зарубіжна філософія XX. - К., 1993. - С. 38-46.
Карась А. Свобода і самоздійснення особи // Людинознавчі студії: Зб. наукових праць ДДПУ. - Дрогобич, 2003. - С. 14-24.
Круль М. Свобода на вільному ринку // Критика. - 2004. - № 4(9-10). - Вересень-Жовтень. - С. 14-16.
Линок В., інш. Генезис особистості - становлення духу // Гуманізм і духовність в контексті культури. - Кн. I - Дрогобич, 1995. - С. 173-180.
Линок В., інш. Філософія свободи і особистість // Гуманізм і духовність в контексті культури. - Кн. I - Дрогобич, 1995. - С. 173-180.
Ліфарєва Н. В. Психологія особистості: Навч. посіб. для студ. вузів. - К.: Центр навчальної літ-ри, 2003. - 240 с.
Пащук А. Проблема свободи і національна незалежність України // Вісник Львівського універс. Сер. філософські науки. Вип. I. - Львів, 1999 - С. 7-21.
Соболь О. Свобода особистості в інформаційному соціумі: стаття друга // Філософська думка. - 2002. - № 5. - С. 40-58.