Як відомо, у грудні 2008 року Міністр освіти і науки України звернувся до керівників ВНЗ

України з листом, у якому виклав свої пропозиції про організацію широкого обміну студентами, аспірантами і викладачами, свого роду «перехресного стажування» для забезпечення, з одного боку, належної мовної практики студентів методом «занурювання», а з іншого - стимулювання обміну досвідом та усунення постколоніальної асиметрії щодо функціонування в системі освіти української мови як державної [3]. У названому листі Міністра було запропоновано обриси «дорожньої карти» спільних дій Міністерства і керівництва ВНЗ для забезпечення переходу до 2012 року на викладання українською мовою в усіх навчальних закладах держави, до якісно нового рівня співпраці між університетами, запровадження нових організаційних форм взаємодії. За станом на квітень 2009 року на пропозицію Міністра було відгукнулося близько ста ректорів ВНЗ України [2]. Така ініціатива Міністра не була новою, оскільки ще в березні 2008 року він заявив про те, що одним із пріоритетних завдань його відомства є впровадження протягом трьох років викладання у вищих навчальних закладах українською мовою повним обсягом [3].

У 2008-2009 навчальному році Міністерство освіти і науки України вже започаткувало з університетами різних областей країни освітньо- наукове співробітництво з питань:

обміну студентами для проходження ними навчальної і виробничої практики, організації їхнього дозвілля та відпочинку, а також проведення культурно-мистецьких заходів;

обміну аспірантами та докторантами з метою їхньої участі у спільних наукових дослідженнях у різних галузях науки, насамперед з історичного, культурного, мовознавчого та літературознавчого напрямів;

обміну викладачами для викладання навчальних дисциплін, насамперед нормативних, українською мовою, для підготовки підручників, розроблення спільних спеціальних курсів, лабораторних робіт, а також проходження стажування з метою вдосконалення професійного українського мовлення. Разом з тим зазначимо, що, на думку Міністра, така робота не потребує значної кількості коштів: для того, щоб розпочати цей проект, слід мати 20-30 тисяч гривень на семестр [2].

Серед численних факторів, які забезпечують якісну освіту, важливим є наявність високої проби підручників, посібників, довідників та словників українською мовою. Саме через це Департамент вищої освіти Міністерства разом з ректорами вищих навчальних закладів України має:

запровадити як обов'язкову умову підписання контракту при прийнятті на роботу або переобранні викладачів на наступний термін читання відкритих лекцій українською мовою;

організувати у вищих навчальних закладах курси з вивчення та підвищення якісного рівня

володіння українською мовою для професорсько- викладацького складу;

заохочувати викладачів видавати курси лекцій українською мовою;

розробити заходи щодо невідкладного запровадження в широке використання українсько- мовних версій операційних систем;

включити до національного рейтингу вищих навчальних закладів показники викладання нормативних дисциплін українською мовою, забезпечення навчального процесу підручниками українською мовою;

запровадити як обов' язкову вимогу до державної атестації захист дипломних та магістерських робіт українською мовою;

здійснювати читання лекцій іноземним студентам українською мовою [2].

Виходячи з такого розуміння проблеми, 17 березня 2009 року під головуванням міністра освіти і науки України відбулася Всеукраїнська нарада з питань викладання у вищих навчальних закладах дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)». У нараді взяли участь близько трьохсот викладачів української мови вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації державної та комунальної форм власності. Виступаючи на нараді, Міністр освіти і науки України наголосив, що відведений обсяг ауди- торних занять з дисципліни «Українська мова» не дозволяє забезпечити належну підготовку фахівців, які б правильно, семантично точно і стилістично доречно «вибирали слово». При цьому Міністр зазначив: «Ми маємо розширити зміст цієї навчальної дисципліни і, залежно від профілю навчального закладу, спрямувати курс на вивчення особливостей застосування української мови для кожної зі спеціалізацій. Поки що зміст названої дисципліни далекий від ідеалу: на першому місці - надмірна увага до оформлювання документації, натомість відсутня орієнтація на майбутній фах студента» [1]. Міністр також висловив побажання щодо запровадження курсу «Культура наукового мовлення» у вищій школі, який підготує студента- випускника до написання й захисту дипломної роботи.

На нараді було окреслено найсуттєвіші завдання щодо мовної освіти у вищих навчальних закладах, зокрема: переглянути навчальні плани та програми і розпочати вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», суттєво змінивши її зміст, зробивши акцент на культуромовних аспектах; на четвертому (випускному) курсі, коли студенти працюють над дипломною роботою (проектуванням), ввести лінгвістичну дисципліну, яка забезпечить якісну підготовку до самостійного продукування наукового тексту, його редагування та захист його положень; здійснювати мовну підготовку у вищій школі впродовж усіх років навчання і складати державний екзамен з української мови; запровадити спеціальний курс української мови під час підвищення кваліфікації викладацького складу [1].

За підсумками наради в Міністерстві освіти і науки України було створено робочу групу для розробки подальшого плану дій щодо удосконалення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

Висновки з даного дослідження. Отже, як бачимо, застосування цих та інших механізмів державного регулювання реалізації мовної освіти у вищій школі України сприятиме, на наше глибоке переконання, вирішенню стратегічних завдань держави - формуванню гомонаціональної української спільноти (політичної нації) на основі єдиної