УДК 351.85 (477.73)

Матяж С.В.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕЦЕНАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА МИКОЛАЇВЩИНІ

Стаття присвячена характеристиці меценатства та його регулювання з боку держави в Миколаївській області.

Ключові слова: меценатство, державне регулювання, держава, законодавство, благодійництво.

Статья посвящена характеристике меценатства и его регуляции со стороны государства в Николаевской области.

Ключевые слова: меценатство, государственное регулирование, государство, законодательство, благотворительность.

The article is devoted to characteristic patronage and its regulation from the side of the state in Mykolaiv region.

Key words: patronage, state regulation, state, legislation, ^arity.

Державна влада зацікавлена в тому, щоб постійно заохочувати інтерес підприємців до соціальної роботи, благодійництва та меценатства, що, в свою чергу, сприяє створенню позитивного іміджу фірми та її керівництва. Меценатська діяльність ґрунтується на ініціативі, творчості, цивільній свідомості і тому є за певних обставин важливим елементом культурного розвитку та етичного вдосконалення суспільства, одним зі шляхів досягнення соціального партнерства і зниження соціальної напруженості. Меценатство можна також розглядати як спосіб збереження, підтримки і примноження цінностей вітчизняної культури. Для меценатства характерно, що фінансування відбувається у вигляді приватних дарів або грошових вкладень без безпосереднього розрахунку на отримання прямих або непрямих вигод.

Сьогодні добродійність - це суспільно шаноблива справа - ознака моральності людей, серед яких відомі на Миколаївщині бізнесмени і керівники підприємств.

Меценатська діяльність у Миколаївській області розглядається в періодичних виданнях та працях вітчизняних дослідників. Наприклад, О. Фідченко у статтях «Возлюби ближнего своего» й «Меценаты и попечители» зробив огляд традицій меценатства на Миколаївщині й описав діяльність відомих городян-меценатів [8, с. 59]. Дослідженню соціальних проектів сільськогосподарського підприємства «Нібулон», що на Миколаївщині, присвячені публікації Т. Делік, В. Синявського, В. Шпильової [1; 6; 11]. Основною особливістю діяльності генерального директора ТОВ СП «Нібулон» О. Вадатурського вони визначали масштаби наданої ним допомоги в освітній та культурній сфері. У статті «Благодійна допомога ЗАТ «Возко» - місту» [5] досліджено напрямки благодійної діяльності підприємства, в цифрах та фактах продемонстровано обсяг наданих послуг на території Миколаївської області. Значну увагу благодійництву на Миколаївщині на фоні розгляду діяльності окремих діячів у даній сфері приділив А. Мирян у праці «Благодійництво - не тільки доброта, але й милосердя. Питання культури півдня України», яка була надрукована в 2002 році [2].

Метою статті є характеристика державного регулювання меценатської діяльності на Мико- лаївщині.

Об'єктом роботи є меценатська діяльність.

Предметом дослідження виступає державне регулювання меценатської діяльності в Миколаївській області.

Миколаївщина відома не тільки видатними адміралами та кораблебудівниками, а й громадянами, які щиро і безкорисливо дарували місту будівлі, парки, твори мистецтва. Свого часу тут створилася атмосфера меценатства: на приватні пожертвування створювалися й утримувались притулки для пристарілих, дитячі садки, зводилися храми й бібліотеки.

На початку XIX століття благодійною діяльністю займався губернатор, адмірал Богдан Олександрович фон Глазенап (1811-1892). За свої кошти він створював притулки для неповнолітніх, школи та бібліотеки. Багато унікальних споруд за власною ініціативою побудував бригадир, постачальник всіх будівельних матеріалів для міста корабелів Михайло Фалєєв (1730-1792). Збудування верфі та міста Миколаєва стало головною справою його життя. Завдяки старанням князя Миколи Антоновича Гедройца (1848 (1851)-1933) у Миколаєві був відкритий художній музей, де першими експонатами стали картини видатного баталіста, нашого земляка, Василя Васильовича Верещагіна [10, с. 210].

У кінці ХУІІІ - на початку XIX ст. у Миколаєві функціонували благодійні об'єднання: організація допомоги воїнам надавала допомогу тим, хто повертався в 1914-1915 рр. із фронтів Першої світової війни. Спілка допомоги бідним, які прагнули отримати освіту, основну увагу приділяла дітям з малозабезпечених сімей. У місті дійсно панувала атмосфера меценатства [10, с. 89]. На приватні пожертвування миколаївського градоначальника контр-адмірала А.І. Мязковського, міського голови М.П. Леонтовича, генерал-лейтенанта А.П. Перелешина відкривалися школи і дитячі сади, будувалися бібліотеки.

Найбільший внесок у розвиток культури здійснив генерал-ад'ютант Микола Миколайович Аркас (1852-1909). У Миколаєві, де його батько, Микола Андрійович, був генерал-губернатором і головнокомандуючим Чорноморським флотом, він заснував чимало притулків та шкіл для дітей знедоленого люду [7, с. 4]. А в своїх родових маєтках (селах Христофорівка, Баштанка, Стара Богданівка) М. Аркас заснував українські школи в той час, коли Ємським наказом Олександра ІІ українська мова була заборонена.

Микола Аркас - не тільки видатний історик і композитор, великий просвітитель і засновник миколаївської «Просвіти», а й великий меценат: майже весь свій спадок від батька-адмірала він передав на доброчинність.

М. Аркас заснував у 1907 році організацію «Просвіта» [2, с. 195]. Метою товариства була пропаганда української мови та культури, піднесення національної свідомості українців. Традиції аркасової «Просвіти» намагалася продовжувати Миколаївська крайова організація Всеукраїнського товариства «Просвіта», яка відродилася на хвилі національно-визвольного руху в 1989 році. Після тривалої боротьби демократичних організацій, завдяки Акту незалежності, у 1992 році стали можливими благодійні внески, які зібрало Миколаївське обласне відділення Українського фонду за підтримки управління культури держадміністрації, Обласного товариства охорони пам'яток історії та культури, встановлення пам'ятного знака на місці, де знаходився будинок Миколи Аркаса.

Сучасним меценатом мистецтва в Миколаєві став В. Бездольний, керівник фірми «Дельта- лоцман». За його плідну діяльність він удостоєний почесного знаку «За подвижництво в культурі»[2, с. 196]. Відома діяльність Валерія Карнауха у напрямку меценатства: він здійснює підтримку художників, опікується Миколаївським українським театром драми і музичної комедії. В. Хабаров - керівник