На неї покладено виконання основних завдань: допомога в отриманні робочих місць тим, хто шукає роботу (зокрема, молоді); допомога власникам підприємств, що шукають працівників певного рівня кваліфікації; збір інформації про попит на робочу силу та його задоволення; реєстрація вільних робочих місць та осіб, що шукають роботу; заходи щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників і безробітних; організація оплачуваних громадських робіт; сприяння створенню додаткових робочих місць для громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці; надання матеріальної підтримки безробітним та членам їхніх сімей та ін. [21, с. 127].

Наступна категорія - молодіжний центр праці. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про молодіжний центр праці» від 24 січня 2001 р. № 40, молодіжний центр праці - організація, діяльність якої спрямована безпосередньо на розв'язання проблем зайнятості та інтеграції молодих спеціалістів у ринок праці [3]. Метою діяльності центру є вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перепідготовка та підвищення кваліфікації молоді. Центр у своїй діяльності взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами, закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, органами внутрішніх справ, державної служби зайнятості, підприємствами, організаціями та об' єднаннями громадян.

Основними завданнями центру є: забезпечення прав та інтересів молодих громадян на ринку праці; сприяння працевлаштуванню, підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації молоді; організація зайнятості молоді у позанавчальний час; залучення молоді до підприємницької діяльності, створення відповідних умов функціонування та ефективного розвитку молодіжного підприємництва; надання молоді послуг, пов' язаних з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією; вивчення та поширення передового вітчизняного та міжнародного досвіду з питань забезпечення зайнятості та професійної підготовки молоді.

Згідно із Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 р., молодіжний центр праці - спеціалізована державна установа, яка створюється з метою вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перенавчання та підвищення кваліфікації молоді.

Стаття 7 даного закону про «Працю молоді» зазначає, що держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх встановлюються законодавством [2].

Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та ін.) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної майстерності.

Держава є гарантом дотримання прав людини на працю. Державне регулювання зайнятості населення - цілеспрямований вплив державних органів на співвідношення попиту і пропозиції робочої сили у країні в цілому або окремої місцевості шляхом економічних, правових, адміністративно- організаційних заходів, з метою запобігання поширення безробіття чи його скорочення та забезпечення максимальної продуктивної зайнятості економічно-активного населення. Пріоритет віддається економічним методам, які діють на основі ринкових економічних законів. Реалізується шляхом розробки і виконання Державної програми зайнятості населення [8, с. 226].

Державне регулювання зайнятості є частиною активної соціально-економічної політики держави. Втручання держави в регулювання купівлі- продажу робочої сили та її раціонального використання зумовлено неспроможністю ринкової економічної системи забезпечити виробництво робочою силою необхідної якості - її загальноосвітніми та кваліфікаційними характеристиками, зменшити зростання безробіття, а також забезпечити значну частину безробітних засобами для існування [13, с. 327].

Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, в тому числі молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, і якій вперше надається робоче місце, дітям (сиротам), котрі залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п' ятнадцять років, і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу [1].

Було визначено, що молодь - окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та зумовлених іншими соціально-психологічними чинниками, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства; у вікових межах від 14-16 до 25-35 років. Тому держава має сприяти цій категорії населення у даний віковий період з особливою увагою і створювати умови для професійного становлення молодого спеціаліста як фахівця.

На сьогоднішній день молодіжне безробіття є однією з найактуальніших соціально-економічних проблем українського суспільства. Згідно з дослідженнями американських соціологів, підвищення лише на 1 % рівня безробіття призводить до зростання числа самогубств на 4 %, вбивств - на 5,75 %, до збільшення числа пацієнтів психіатричних клінік - на 4 % [22, с. 86].

У 2007 році з 2,2 млн вакантних робочих місць, інформація про які була надана роботодавцями до державної служби зайнятості, у кожній другій вакансії рівень заробітної плати був нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб. Робота пропонувалась на робочих місцях з важкими та шкідливими умовами праці, на застарілому обладнанні та на підприємствах,