Також складним залишається питання щодо працевлаштування випускників, молодих спеціалістів, які щойно отримали диплом навчального закладу та не мають пропозицій робочого місця від держави. Кількість випускників загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ, які не отримали направлення на роботу, постійно зростає.

Гостро стоїть питання щодо ситуації з працівниками, фахівцями із досвідом роботи, які є конкурентнішими на ринку праці, ніж молоді спеціалісти. Неузгодженість державного замовлення підготовки навчальними закладами з потребами ринку праці призводить до надлишку спеціалістів окремих професій. Для того, аби попередити такі випадки, слід проводити своєчасну профорієнтаційну роботу, підготовку та перепідготовку молоді вищезазначеними державними центрами зайнятості. Будь-які зміни мають спиратися на відповідні наукові розробки, експертизи, моніторинг соціально-трудових процесів, насамперед, бідності, на широке інформування населення та масштабну підготовку кадрів [12, с. 110].

Хотілося б звернути особливу увагу на зайнятість молоді у сільській місцевості, оскільки рівень безробіття сягає значних масштабів. Молодь прагне покинути сільську місцевість та поїхати у великі міста, де можна працювати і отримувати хоч якусь заробітну плату за свою працю. Держава має розробити програму, яка б давала сільському населенню, а особливо молоді, позики на фермерське господарство, розведення худоби, садівництво та ін. Тому слід усіляко сприяти працевлаштуванню молоді, яка ще залишається жити у сільській місцевості.

Безробітними вважаються громадяни працездатного віку, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. А безробіття є індикатором небезпеки. Питома вага безробітних постійно зростає.

Визначено, що зайнятість - діяльність громадян, яка пов' язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі у вигляді заробітної плати, отримання додаткової допомоги та виплати натурою. Недооцінка проблем зайнятості та безробіття призводить не лише до серйозних економічних неприємностей, але й до серйозних соціальних наслідків. Таким чином, можна зробити висновок, що безробіття є небезпечним для суспільства в цілому. Тому сприяння вирішенню проблем зайнятості молоді має бути одним з найактуальніших та пріоритетних у структурі роботи центрів соціальних служб для молоді та державної служби зайнятості.

На сьогоднішній день попит на працівників, які не мають професії або досвіду практичної роботи, дедалі зменшується, а триваюче в Україні скорочення робочих місць, зростання неповної зайнятості або заборгованості з виплати заробітної плати не сприяє закріпленню на виробництві випускників ПТУ, навіть якщо вони отримали перше робоче місце. Низькі показники працевлаштування молоді на квотні робочі місця обумовлені економічним становищем підприємств та відмовою громадян працювати на тих підприємствах, де не виплачують заробітну плату, відправляють працівників у вимушені неоплачу- вані відпустки, тривалі періоди не працюють. Усі ці показники стали актуальнішими сьогодні, під час світової кризи.

Таким чином, працевлаштування - це комплексна глобальна проблема у межах всієї країни. Саме зростання показників безробіття призводить до збільшення і розповсюдження в суспільстві негативних явищ, підвищення рівня криміналізації молоді та кількості скоєних злочинів, люмпенізації населення, втрати молодою особою адаптивних можливостей до життя, викликає соціальну апатію та психологічну і політичну інертність молодих людей, зниження репродуктивних можливостей. Незайнятість молоді чи втрата робочого місця нерідко призводить до страшного вчинку - суїциду. Тому держава повинна втручатися в регулювання купівлі-продажу робочої сили та її раціонального використання, контролювати рівень безробіття, піклуватись про зайнятість населення, а особливо неконкурентноздатної молоді. Таким чином, державне регулювання зайнятості є частиною активної соціально-економічної політики держави. Створено центри зайнятості державної служби зайнятості, молодіжні агентства та недержавні центри зайнятості, кадрові та рекру- тингові агентства, відділи з працевлаштування, в тому числі молоді, студентів у навчальних закладах, різноманітні громадські організації, молодіжні центри праці, які сприяють працевлаштуванню молодих фахівців. Дана система охоплює всі категорії населення з надання послуг із працевлаштування, але необхідно, щоб молоді було приділено максимум уваги у працевлаштуванні, оскільки вона є найактивнішою та найпродуктивнішою і водночас уразливою категорією населення.

У статті було проаналізовано основні поняття, терміни та діяльність установ, організацій, які пов'язані із проблемами зайнятості молоді в Україні, та встановлено, що держава як головна рушійна сила має приділяти ретельну увагу даній проблематиці та сприяти її вирішенню: надавати право вибору робочих місць (створення їх у достатній кількості для існування «здорової» конкуренції серед населення, зокрема молоді) сприяти професійному становленню молодого фахівця, допомагати у реалізації трудового потенціалу молодих спеціалістів, приділяти особливу увагу сільській молоді, а також надавати соціально-психологічну та юридичну допомогу безробітній молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р.

Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 р.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про молодіжний центр праці» від 24 січня 2001 р. № 40.

Концепція загальнодержавної програми зайнятості населення на 2009-2011 роки від 19.08.2008 р.

Дзюба С.Г. Регулювання трудової зайнятості населення в умовах реформування економічних відносин: автореф. дис. д-ра екон. наук: С.Г. Дзюба; НАН України. Ін-т економіки пром-ті. - Донецьк, 1998. - 43 с. - укр. спец. 08.02.03.

Безтілесна Л.І., Юрчик Г.М. Державне регулювання зайнятості