УДК 351.83-053.6(477)

Донченко Т.О.

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

У статті розглядаються основні етапи формування державної молодіжної політики в Україні з прадавніх часів до сьогодення.Також даються характеристики загальних тенденцій її розвитку. Зроблено акцент на формуванні нових концепцій, які б допомагали у вирішенні молодіжних проблем.

Ключові слова: молодь, державна молодіжна політика, Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту, державна служба зайнятості, соціальні гарантії, соціально-правовий захист молоді, соціальні програми.

В статье рассматриваются основные этапы формирования государственной молодежной политики в Украине, начиная со стародавних времен, продолжая в наши дни, а также даются характеристики общих тенденций ее развития. Также сделано акцент на формировании новых концепций, которые помогли бы в решении молодежных проблем.

Кпючевье слова: молодежь, государственная молодежная политика, Министерство по делам семьи, молодежи и спорта, государственная служба занятости, социальные гарантии, социально-правовая защита молодежи, социальные программы.

The article shows main periods of formation of the public youth policy in Ukraine from the very ancient times to the present days. It also characterizes its general development and pays special attention to the forming of new concepts which can help in youth's problems solving.

Key words: youth, public youth policy, the Ministry of family, youth and sport affairs; State Employment Service, social guaranties, social and legal youth defense, social programs.

Державна молодіжна політика, як і будь-які інші категорії, не сформувалася миттєво, а пройшла певний еволюційний шлях. Безумовно, в конкретні історичні часи ті чи інші дії держави стосовно окремих груп населення, у тому числі й молоді, не називалися такими термінами, як скажімо, «державна молодіжна політика». Але, в той же час, це не дає підстави заперечувати існування проявів такої політики.

Мета статті - охарактеризувати основні етапи становлення державної молодіжної політики та висвітлити їх зміст.

Об'єкт - державна молодіжна політика.

Предмет - етапи формування державної молодіжної політики.

Джерельну базу статті становлять офіційні видання, Закони України, наукова література й періодичні видання, зокрема праці Є. Бородіна, М. Перепелиці, М. Головатого, І.М. Ільїнського та інших. Соціологічна енциклопедія за ред. А.Н. Данилова, Політологічний енциклопедичний словник за ред. Ю.С. Шевчука, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка розкривають визначені поняття.

Відомі наукові та літературні джерела свідчать про певну визначеність владних органів щодо молоді в період зародження української державності. Так, молодіжні проблеми виникали та вирішувалися завжди в будь-які часи історії, наприклад, за часів Київської Русі юнакам як воїнам приділялася значна увага. Деякі дослідники героїчних сторінок історії українського народу звертають увагу на період існування Запорізької Січі ХУІ-ХУІІІ ст., вказують на наявність у неї рис держави з обмеженими функціями, зазначають, що її ставлення до молоді було досить поважливим. Січ заохочувала молодих, сильних, енергійних людей, навчала їх військовому ремеслу і навичкам виживання. Велике значення в Запорізьких Вольностях приділялося вихованню молодих козаків.

Збереглися документальні свідчення певної позиції влади щодо молоді в Гетьманщині XVII-

XVIII ст. Так, на гетьманську службу в найвищі установи, наприклад, Генеральну військову канцелярію, відбиралися, як правило, освічені юнаки, які знали кілька мов, логіку, математику тощо. В канцелярії вони удосконалювали свій фаховий рівень.

Московські вчені С.В. Алещонок і В. А. Луков вважають, що в СРСР молодіжна політика була і проводилася не без успіху [6, с. 62]. Вона знайшла підтримку в законодавстві, у системі державних органів. Державна молодіжна політика завжди була невід'ємною частиною партійної політики стосовно молоді. Терміни «молодіжна політика», «державна молодіжна політика» вперше почали застосовувати партійні органи на партійних форумах - з'їздах і пленумах КПРС, КП України [4, с. 26]. Так, у 1989 році в новій редакції Програми КПРС, прийнятій ХХ'ШІ з'їздом партії, вперше використовується положення про «соціальні проблеми молоді», йдеться про необхідність їх вирішення: «Партія вважає за необхідне значно посилити увагу до соціальних проблем молоді і, перш за все, до розвитку і найбільш повного задоволення суспільно-значущих інтересів та потреб юнаків і дівчат у сфері праці та побуту, освіти і культури» [8, с. 41].

Процес створення законодавчої бази державної молодіжної політики незалежної України почався ще за часів СРСР. В Україні до проголошення незалежності була проведена молодіжна політика за такою схемою: основна її частина проводилась через ВЛКСМ (фактично єдина молодіжна організація), інша - через державні органи освіти, охорони здоров'я, оборони, внутрішні справи, держкомспорт, інформаційні відомства, культосвітні заклади тощо. Молодіжна політика мала патерналістський характер і вимагала від молодого покоління діяти та розвиватися в заданому напрямі. В 1990 році в Україні були започатковані сучасні підходи до розроблення і впровадження державної молодіжної політики. Головними державними структурами, що опікувалися справою створення молодіжного законодавства, стали Комісія у справах молоді Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання (голова - А.С. Матвієнко, заступник - Ю.І. Збітнєв, секретар - А.В. Толстоухов) та Міністерство у справах молоді і спорту УРСР (міністр - В.П. Борзов), які були створені в 1990 році [3, с. 17].

Концептуальний документ про молодіжну політику в Україні пов'язаний з діяльністю (як наукового розробника) Тимчасового молодіжного творчого колективу (ТМТК), наукового центру з проблем молоді ЦК ЛКСМУ (МДС), створеного за аналогією з подібним колективом ЦК ВЛКСМ, який розробив протягом 1987-1990 рр. проект Закону «Про загальні засади державної молодіжної політики в