Шаповалов, А. Матвієнко трактують молодіжну політику як цілісну молодіжну державну політику, проведення якої повинно охоплювати всі елементи - від принципів формування і планування цілого комплексу соціально-економічних заходів в інтересах молоді та в інтересах всього суспільства, до виділення правових, матеріальних, організаційних гарантій її здійснення на практиці. Згідно з точкою зору згаданих авторів, державна молодіжна політика повинна бути спрямована на вирішення питань виховання, освіти, праці, побуту, відпочинку, духовного та фізичного розвитку юнацтва, а також на забезпечення прав і його законних інтересів, участі в державному, господарському та соціокультурному будівництві [2, с. 48].
Отже, молодіжна політика є специфічним і цілісним напрямом діяльності держави, мета якої - створення необхідних соціально-економічних, політико-правових, організаційних умов та гарантій для соціального становлення і розвитку молоді, реалізації творчого потенціалу молодого покоління в інтересах розвитку суспільства [6, с. 209].
Молодіжна державна політика включає в себе: 1) систему ідей, теоретичних положень про місце і роль молоді, молодого покоління в суспільстві; 2) практичну діяльність суб'єктів такої політики; 3) частину політики держави щодо соціалізації молодих громадян і відтворення трудових ресурсів. У той же час молодіжна державна політика не тотожна молодіжній політиці взагалі, бо держава не має можливості та потреби поширювати свій вплив на всіх суб'єктів молодіжної політики. Суб'єктами молодіжної державної політики є держава, її органи виконавчої влади, політичні партії, громадські організації та об'єднання, профспілки, соціальні інститути, які реалізовують питання науки, освіти, культури, окремі громадяни, інші структури політичної системи суспільства [7, с. 365].
Таким чином, молодіжна державна політика це: а) пріоритетний і специфічний напрям у діяльності держави, її органів із метою створення певних умов і соціальних гарантій для соціального становлення і розвитку молоді, самореалізації в особистих та суспільних інтересах; б) механізм взаємовідносин держави з молоддю стосовно реалізації її інтересів, запитів, потреб [9, с. 365].
На сучасному етапі основними цілями державної молодіжної політики є: сприяння соціальному, культурному, фізичному розвитку молоді; недопущення дискримінації молодих громадян за віковим критерієм; створення умов для участі молоді в соціально-економічному, політичному та культурному житті суспільства; розширення можливостей молодої людини при виборі свого життєвого шляху та досягненні особистісного успіху; реалізація інноваційного потенціалу молоді в інтересах суспільного розвитку і самої молоді.
На сьогоднішній день Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту підпорядкована розгалужена структура, основним напрямом діяльності якої є реалізація державної молодіжної політики, вирішення питань соціальної допомоги, надання послуг, профілактики та реабілітації молоді, а саме:
Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту і гендерної політики автономної республіки Крим; управління у справах сім' ї, молоді та спорту; обласних Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, яким, у свою чергу, підпорядковані відділи у справах сім'ї та молоді районних державних адміністрацій і виконкомів міських рад депутатів. У даний час на обласному, районному, міському рівнях функціонують понад 960 управлінь, комітетів і відділів у справах сім' ї, молоді та спорту. Основні функції: реалізація державної молодіжної політики з питань молоді, сім'ї, жінок та дітей на відповідній території; розробка та виконання соціальних програм і здійснення заходів, які спрямовані на забезпечення соціального та правового захисту молоді, жінок і сім' ї; сприяння соціальному становленню та розвитку дітей і молоді; здійснення соціального партнерства.
Служби у справах неповнолітніх обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, яким, у свою чергу, підпорядковані служби у справах неповнолітніх районних державних адміністрацій і виконкомів міських рад депутатів. В Україні нині діє більш як 800 служб у справах неповнолітніх. Основними функціями є: реалізація державної політики з питань соціального захисту неповнолітніх; запобігання дитячій бездоглядності та вчиненню правопорушень неповнолітніми; контроль за виконанням цих заходів.
Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді - урядовий орган державного управління, який діє на державному рівні. Даній службі підпорядкована система центрів для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ): регіональний рівень - Автономна Республіка Крим, обласний - Київський та Севастопольський міські центри
СССДМ, місцевий рівень - районні, міські, районні у містах, селищні та сільські ЦСССДМ, а також соціальні служби для молоді.
Зараз в Україні діє більш як 1200 ЦСССДМ. Основні функції даної служби та її підрозділів: участь у реалізації державної політики з питань сім'ї, дітей та молоді; забезпечення виконання національних, державних, галузевих програм щодо поліпшення становища молоді, надання соціальних послуг та соціальної допомоги молодим громадянам. Соціальна робота з молоддю покладена також на спеціалізовані формування ЦСССДМ та соціальні служби. Нині діє більш як 130 молодіжних центри, близько 200 служб щодо роботи з ін' єкційними споживачами наркотиків, 32 центри ресоціалізації наркозалежної молоді, 529 мобільних консультаційних пунктів, а також служби соціальної підтримки сімей, центри соціально-психологічної допомоги, центри реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, студентська соціальна служба, служба «Телефон довіри», інформаційно-ресурсний центр, дружня клініка для молоді, консультаційні пункти в закладах соціального спрямування [12].
Можна стверджувати, що в Україні були розроблені два базових нормативно-правових акти з питань державної молодіжної політики: Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (прийнято 15 грудня 1992 р.) та Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (прийнято 5 лютого 1993 р.) [1]. Законодавча база щодо реалізації державної молодіжної політики напрацьовувалася, постійно доповнювалася змінами, але ще й