Зараз в Україні є меценати, що роблять пожертвування, які обчислюються мільйонами гривень. Наприклад, найбільший благодійний проект 2005 року - відновлення колишньої резиденції гетьманів України - міста Батуріна, на який по 5 млн грн виділили 17 бізнесменів [1, с. 86]. Добровільні пожертвування бізнесменів - завжди адресні. У них є своя політика успішної компанії стосовно суспільства, у якому вони працюють. Ця політика проста: суспільство дає їм можливість заробляти гроші - «ми хочемо частину цих грошей повернути суспільству» [2, с. 46].

Багато експертів відзначають виникнення суто української форми меценатства: негласна допомога - передача грошей, що оформлені як витрати за іншими статтями. Такому способу віддають перевагу ті, які намагаються занизити прибуток підприємства [5, с. 59]. В цьому випадку краще займатися спонсорством: гроші на це відносяться до витрат підприємства, а також з'являється можливість прорекламувати себе. Слід визнати, що юридичні та фізичні особи під виглядом благодійної діяльності часом намагаються уникнути сплати частини податків, завищують ціни на передані музеям твори мистецтва і товари, що надаються фондам соціальної допомоги, і незаконним шляхом набувають інших пільг. У 1983 р. служба внутрішніх податків США провела вибіркову перевірку 223 пожертвуваних предметів і виявила, що вартість половини з них було завищено в середньому у 6,7 рази. Для боротьби з цим явищем Конгрес США прийняв закон про значне підвищення штрафів у випадках використання меценатства з подібною метою та як засобу ухилення від податків. За оцінкою Міністерства фінансів США, це може принести бюджету додатково близько 200 мільйонів доларів [7, с. 57]. До того ж, Конгрес США значно скоротив податкові пільги для фондів та розширив пільги для осіб, які надають кошти безпосередньо об'єктам благодійництва. Посилення контролю за діяльністю фондів характерне для всіх західних країн.

Необхідно зазначити, що на практиці, митці, діячі культури, задіяні в недержавних установах, скаржаться на відсутність підтримки держави і в той же час фіксується абсолютний брак стимулів для спонсорства і меценатства, залучення недержавних джерел фінансування культури.

Сьогодні держава неспроможна взяти на себе повне фінансування закладів культури, творчих колективів і діячів культури та мистецтва. Але вона може створити правові та економічні умови для стимулювання недержавної матеріальної підтримки культури, залучення приватного капіталу, відродження традицій меценатства. Повинні бути забезпечені спеціальні податкові пільги для тих, хто фінансово підтримує розвиток культури та мистецтва. Коли і в нашій країні виникнуть подібні, в першу чергу, економічні умови, тоді більше людей буде займатися благодійністю.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що основу системи державного стимулювання меценатської діяльності бізнесу становлять:

законодавче визначення правових, економічних та організаційних основ управління зазначеною сферою;

формування раціональної організаційної структури органів державної влади та місцевого самоврядування, які б відповідали за розвиток меценатства;

застосування системи економічних важелів та стимулів регулювання бізнесу та його меценатської діяльності;

забезпечення доступу бізнесових структур до інформації, необхідної для реалізації меценатства.

ЛІТЕРАТУРА

Венгловский А. Дары свыше // Бизнес. - 2005. - № 43. - С. 86-90.

Власенко В. Ліга об'єднала добротворців // Урядовий кур'єр. - 1998. - 23 червня.

Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє / За ред. В. Халецького, О. Семашко, Л. Думи. - К.: Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт», 1998. - 44 с.

Иванова-Гладильщикова Н. Отдавшему - вернется сторицею // Известия. - 2000. - 11 октября.

Ксенз Л. Дело для души // Компаньен. - 1999. - № 44. - С. 57-59.

Мельник С. Становлення соціально орієнтованого бізнесу в Україні як складова державної соціальної політики // Україна аспекти праці. - № 5. - 2008. - С. 32-36.

Смоляк І. Благодійництво вдома і за рубежем // Політика і час. - 1996. - № 9. - С. 54-57.

Хобта Л.Ю. Суспільна значущість меценатства, благодійності та спонсорства: світовий контекст // Український історичний журнал. - 2006. - № 2. - С. 154-158.