закупівель полягає в тому, що як замовник закупівель, так і учасники тендерних процедур, повинні підготувати велику кількість документів, вчасно опублікувати, провести відкриті торги та здійснити інші процедури, в той час як потенційні продавці товарів (робіт, послуг) знаходяться переважно в межах одного регіону, району, міста (наприклад, придбання паливно- мастильних матеріалів, продуктів харчування тощо) [3]. Хоча в даному випадку для замовника доцільніше було б, наприклад, провести переговори з трьома-чотирма найбільшими постачальниками у межах регіону. Причому, переговори повинні відбутись одночасно з усіма постачальниками. Замовники ж, не бажаючи здійснювати занадто складну тендерну процедуру, доручають її проведення стороннім консалтинговим фірмам з поставленою умовою перемоги конкретно вказаного учасника, з яким вже проведено переговори. В результаті - уникнення процедури або проведення її за формальним підходом, та додаткові затрати для держави на послуги консалтингових фірм.
Непрозорість полягає в тому, що, незважаючи на публікації оголошень про закупівлі та звітів про результати закупівель в мережі Інтернет та засобах масової інформації, в «тіні» продовжує перебувати власне сама процедура прийняття рішення замовником закупівель, оскільки замовник лише публічно розкриває тендерні пропозиції, після чого оприлюднює вже прийняте ним рішення. На практиці більшість таких розкриттів тендерних пропозицій проходить без участі жодного із учасників, що ставить під сумнів об'єктивність прийнятого рішення.
Сучасне законодавство не ставить пряму залежність між сумою нанесених збитків державі унаслідок порушення тендерного законодавства до розміру відповідальності. Так, штрафом в 2,5-6,0 тис. гривень загрожує посадовим особам замовника незастосування тендерних процедур або здійснення його з порушенням, не оприлюднення інформації про закупівлі тощо [4]. Разом з тим, перевищення ціни укладеної угоди з переможцем торгів над реальною ціною на 2-5 відсотків при 500-тисячному замовленню дозволить «з головою окупити» можливість накладення штрафу. Зовсім відсутнє покарання для учасників процедур закупівель, які вступили в змову із замовником з метою уникнення конкурентного відбору. Така безкарність сприяє поширенню корупційних проявів при державних закупівлях.
Тому необхідно запровадити персональну адміністративну відповідальність посадових осіб замовника - накладення штрафу пропорційно сумі додатково понесених державою затрат, а при значних збитках - звільнення із займаної посади без права на зайняття керівних посад у державному секторі.
Крім того, про фактичну недієвість та нездатність тендерного законодавства забезпечити ефективне конкурентне середовище у сфері державних закупівель свідчить середня кількість учасників під час проведення процедур закупівель. Зокрема в 2007 році такий показник становив 2,9 учасника на один оголошений тендер, що є менше мінімально необхідного рівня конкуренції згідно з останньою редакцією Закону [5]. Вказане говорить про можливість формального підходу при проведенні тендерних процедур, коли сам замовник забезпечує збір та подання учасниками тендерних пропозицій, причому один з них - у подальшому переможець, а два інших подаються «для кількості». Яскравий приклад тому - закупівля паливно-мастильних матеріалів (бензин та дизпаливо), по яких практично в кожному тендері кількість учасників дорівнює трьом, однак у кожному з регіонів України їх набагато більше.
Таким чином, існуюче на сьогодні законодавство не вирішує повністю всіх поставлених задач і потребує чіткої та збалансованої державної політики, наслідком чого має бути реформування державних закупівель. Причому таке реформування не повинно обмежитись виключно одним нормативним документом. Повинна бути ефективна цінова політика, загальнодержавний моніторинг цін, результативна робота контролюючих органів, збалансований рівень відповідальності за допущені порушення та інші ефективні дії.
ЛІТЕРАТУРА
Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 № 356/95-ВР, ст. 1.
Шейко О. Способи протидії корупції у сфері державних закупівель. ДЗУ № 7 (37) за липень 2007.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х, ст. 164-14.
Звіт Антимонопольного комітету України щодо здійснення замовниками державних закупівель за 2007 рік.