УДК 351.858

Іванов М.С., Тимофеев С.П.

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИМИ ПРОЦЕСАМИ: КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ

У статті проаналізовано базові категорії, які потрібно знати досліднику при розгляді питань державного управління етнонаціональними процесами; розглядаються різні бачення етнонаціональної політики та етнополітичного менеджменту як складові внутрішньої політики держави; осмислюються політичні аспекти етнонаціональних відносин у сучасній українській державі.

Ключові слова: етнонацюнальні відносини, етнонацюнальна політика, етнонацюнальний менеджмент, етнополітологія, етноконфлікт, етнос, нація, національні меншини.

В статье проанализированы базовые категории, которые необходимо знать исследователю при рассмотрении вопросов государственного управления этно- национальными процессами; рассматриваются различные видения этнонациональной политики и этнополитического менеджмента как составные внутренней политики государства; осмысливаются политические аспекты этнонациональных отношений в современном украинском государстве.

Ключевые слова: этнонациональные отношения, этнонациональная политика, этнонациональный менеджмент, этнополитология, этноконфликт, этнос, нация, национальные меньшинства.

The article provides analysis of basic categories which the researcher needs to know while examining the questions of state administration of the ethnopolitical processes; provides different visions of the ethno policy and ethnopolitical management as constituents of the state domestic policy; provides reflections on the political aspects of ethnopolitical relations in the modern Ukrainian state.

Key words: ethnical relations, ethno policy, ethno management, ethnopolitology, ethnoconflict, nation, national minorities.

Державна етнополітика розуміється як комплекс політико-правових засад і інституцій задля функціонування і регулювання життєдіяльності етнонаціональних спільнот України. В процесі державотворення сформувалась справжня демократична концепція державної політики України в галузі міжнаціональних відносин. Україна входить до числа європейських держав, які одним з пріоритетних напрямів своєї політики визначили завдання забезпечення через відповідне законодавство та державні програми рівних можливостей для розвитку всіх громадян, незалежно від їх національностей.

Метою дослідження є окреслення категоріального апарату досліджень державного управління етнонаціональними процесами. Об'єкт дослідження - етнонаціональні процеси в умовах української державності, предмет - низка категорій у сфері управління етнонаціональними процесами.

Актуальні етнополітологічні проблеми осмислення теоретичної бази суспільних відносин етно- національного характеру розглядаються у ґрунтовних роботах В. Андрущенка, В. Антоненка, В. Бабкіна, О. Бабкіної, В. Бебика, І. Варзаря, В. Горбатенка, В. Євтуха, В. Кременя, І. Кураса, О. Майбороди, О. Мироненка, М. Михальченка, М. Мокляка, В. Наулка, О. Нельги, В. Панібудьласки, М. Панчука, В. Ребкала, Ю. Римаренка, Ф. Рудича, В. Солдатенка, М. Степики, П. Толочка, В. Трощинського, І. Усенка, Ю. Шемшученка, М. Шульги та ін.

Для чіткого розуміння сутності державного управління етнонаціональними процесами потрібно детально розглянути такі основні категорії, як етнос, нація, етнонаціональні відносини, етнонаціональна політика, етнонаціональний менеджмент та інші.

Український термін «етнонаціональні відносини» не властивий європейській мовній традиції, за якою «етнічне» стосується культурної, релігійної, мовної та іншої самобутності осіб і груп, а «національне», зазвичай, - громадянства і власне держави. Однак в українському законодавстві варто застосовувати пропонований синтетичний термін, аби чіткіше визначити об'єкт відповідної державної політики та уникнути колізії з термінологією чинних правових актів, які вживають поняття «національного» і в сенсі етнічного, і в сенсі державно-громадянського. Крім того, термін «етнонаціональні відносини» адекватно відбиває специфіку багатоетнічності загалу громадян України, які сукупно утворюють українську націю, український народ. Етнонаціональні відносини в Україні - відносини між особами, групами осіб, організаціями, установами та іншими суспільними утвореннями з приводу питань консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України, реалізації їхніх специфічних та спільних інтересів.

Ні Конституція України, ні будь-які інші чинні правові акти не етнізують терміна «українська нація». Вони допускають подвійне його тлумачення: української нації в етнічному сенсі як спільноти осіб - «українців за національністю», а також української нації (українського народу) - осіб усіх національностей - у сенсі громадянському, політичному.

Етнополітичний менеджмент пропонується розуміти як інституціональну, оперативно управлінську та імплементаційну складову більш широкої галузі, якою є етнонаціональна політика. Серед фахівців з державного управління поширена також думка про тотожність понять «етнополітичний менеджмент» та «управління». Інколи, навпаки, управління, по суті, ототожнюється з державною етнополітикою, коли воно визначається як цілеспрямована діяльність із регулювання етнонаціональних відносин, що містить у своїй основі теорію, принципи, головні напрями, систему заходів реалізації, визначення цілей, вибір шляхів, форм та методів їх досягнення [2].

Застосовуючи положення загальної теорії державного управління до етнополітичної сфери, можна стверджувати, що, виходячи зі свого функціонального призначення, елементи системи механізмів забезпечення реалізації етнонаціональної політики в Україні повинні бути скорельованими згідно з розмежуванням понять «етнонаціональна політика» і «етнополітичний менеджмент». Якщо перше є ширшим, таким, що вбирає і друге поняття, то, відповідно, органи державного управління етнополітичною сферою мають складатися як і з таких, що визначають стратегію її розвитку, так із тих, що здійснюють контроль за імплементацією рішень.

Виходячи із того, що державна етнополітика ієрархічно підпорядковує собі етнополітичний менеджмент, визначається, що регулюючим елементом усієї системи механізмів реалізації етнополітики має визнаватися той, що виконує функцію її нормативно правового і концептуального забезпечення, тобто здійснює стратегічне моделювання.

Поняття «етнонаціональна політика» введене в науковий обіг в українському суспільствознавстві порівняно недавно. Власне, воно стало синонімом помини «стічна політика», яке вживається в західному суспільствознавстві ось уже більше трьох десятиліть. Поштовхом до активізації вивчення етнополітичних явищ стало так зване «етнічне відродження» («етнічний ренесанс»), яке означає посилення політичної активності