УДК 352(477)(091)

Бадалова О.С.

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА ДУМА І УПРАВА ТА ЇЇ РОЛЬ В СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ МІСТА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

У статті розглядається роль міської Думи м. Миколаєва у другій половині ХІХ ст. з формування місцевого бюджету та витрачання його на соціально-економічний розвиток міста.

Ключові слова: самоврядування, соціально-економічний розвиток, міська дума.

В статье рассматривается роль городской Думы г. Николаева во второй половине ХІХ ст. по формированию местного бюджета и расходование его на социально-экономическое развитие города.

Ключевые слова: самоуправление, социально-экономическое развитие, городская дума.

The article covers the role of the town council in the second half of the ХХ century in the process of local budget forming and the ways of its application for social and economical development of the town.

Key words: self-management, social and economic development, a municipal duma.

У сучасних умовах розбудови української незалежної держави, в розряд найгостріших висунули проблему міського самоврядування, без якого неможливо побудувати дійсно демократичну країну. Вирішення цієї проблеми вимагає вивчення, переосмислення попереднього досвіду, враховуючи який, побудувати систему місцевого самоврядування, яка б відповідала сучасному етапу розвитку Української держави. Забезпечуючи поступ у цьому напрямку, варто звернути увагу на історичний досвід Миколаївської міської думи та її роль у соціально-економічному житті міста у період з 1870 до 1900 року.

Актуальності даній темі додає й те, що місцеве самоврядування в інституціональному аспекті інтегровано в єдиний державний механізм управління країною, але в той же час воно самостійне і йому властива: відносна незалежність від органів державної влади. Крім того, місцеве самоврядування як форма політичної самоорганізації територіальної громади має право самостійно формувати бюджет, установлювати й збирати податки і у функціональному аспекті є важливим елементом громадянського суспільства.

Мета статті - визначити та проаналізувати роль міської Думи м. Миколаєва у другій половині ХІХ ст. з формування дохідної і видаткової частини бюджету та витрачання його на соціально-економічнии розвиток міста, що має практичне значення і для сьогодення, тому що саме в той час складаються основні принципи місцевого фінансування.

Для вивчення цього питання було використано: законодавчі акти, офіційні правові матеріали, нормативні документи, котрі містяться у «Полном собрании законов Российской империи» (ПСЗ) [2; 3; 18], архівно-історичні джерела [4-12], та нариси міст України [14], ділопровадження Миколаївської Думи, Міське положення 1870 [2; 3], наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених [1; 13; 15; 18].

Друга половина ХІХ ст. у Російській імперії, а особливо на півдні України, характеризується розвитком капіталізму. В містах збільшувалась частка купців, дворян, які займались підприємницькою діяльністю і були зацікавлені в доступі до участі у міському громадському управлінні, але виконавчі функції міського громадського управління, в основному, знаходились у руках чиновників канцелярії. Крім того, існуюче на початку ХІХ ст. законодавство не тільки не врахувало зміни, які відбулись в соціально-економічному розвитку міст, але і стало гальмом на шляху організації та ведення міського господарства.

Миколаївська міська Дума з початку свого заснування у 1796 році діяла, по суті, лише як виконавчий орган канцелярії губернатора. Відповідно до «Міського положення» 1785 р. вона мала право лише самостійно визначити статті фінансування органів місцевого управління - міських дум (оплата праці секретаріату та канцелярських службовців, витрати на канцелярське обладнання, оплата орендної плати, опалення та освітлення приміщення міської думи, утримання шкіл та установ у місті, громадські будівлі та ремонт доріг). У середині ХІХ ст. перелік статей розширився за рахунок видатків на поліпшення благоустрою міста та частково на соціальну сферу [2; 1, с. 279].

16 червня 1870 року було прийняте Міське Положення, згідно з яким міська реформа повинна була проводитись в Києві, Катеринославі, Полтаві, Харкові, Херсоні, а також і Миколаєві [3]. Міське Положення визначило головні принципи функціонування та структури нових самоврядних органів: розподіл влад, гласності, майнового цензу та пропорційності, замість станового представництва. За міською реформою у містах створювалися міські думи, як розпорядчі органи й міські управи, як виконавчі.

На підставі «Міського Положення» 1870 р. у м. Миколаєві у 1872 році замість станової обирається Миколаївська міська дума терміном на 4 роки. Участь у виборах гласних отримали особи, які досягли 25 років та володіли нерухомою власністю (власники майна не менше як на 4 тис. крб), тобто ті, які мали певний майновий ценз і могли сплачувати податки (власники торгових і промислових установ, купці, дворяни, фінансисти та інші) [5, арк. 26-33]. Робітники, службовці, дрібні власники, які не могли сплачувати податки, не отримували виборчого права. На посаду міського голови було обрано родового почесного громадянина Пармена Сиротинського (83 голосами проти 36), а кандидатом голови - купця другої гільдії Андрія Самокішина (69 голосами проти 50) [5, арк. 26-33]. Після виборів до громадянського управління містом від купців потрапило - 8 городян, від міщан - 4, від євреїв - 2 [5, арк. 26-33].

Управа складалась з 2-3 осіб під управлінням міського голови, який одночасно був і головою міської думи. Проте обов'язковість затвердження міських голів і їхніх заступників владою (губернатором або міністром внутрішніх справ) дозволяло останнім впливати на їхній вибір.

Коло діяльності Миколаївської міської думи обмежувалося фінансово-економічними та культурно- побутовими питаннями, основними з яких були: формування бюджету міста, розпорядження