його майном, піклування про благоустрій міста, прокладення шляхів, зведення будівель (наприклад, згідно з доповіддю від 1 квітня 1903 року, був розширений порт річки Буг до Широкої Балки на 500 сажнів [7, арк. 4],) продовольче забезпечення городян, торгівля, розгляд питань, пов'язаних із розвитком міської промисловості, відкриття нових підприємств (у 1895 році в Миколаєві була створена корабельна верф, на базі якої з 9 жовтня 1897 р. був відкритий завод «Наваль» [4, арк. 1-32], що збільшило доходну частину бюджету міста [7, арк. 26-33]), освітлення, водопостачання, транспорт, запобіжні заходи від вогню [5, арк. 1-69] та іншого лиха. Отже, при збільшенні міських прибутків, за рахунок оподаткування товарів, що вивозилися з Миколаєва та інших надходжень, Миколаївська міська дума стала більше витрачати коштів на благоустрій м. Миколаєва, тому на початку ХХ ст. у Миколаєві було забруковано більшість вулиць та тротуарів, встановлено 1226 газових та електричних ліхтарів [14, с. 81].
Міська дума співпрацювала з кредитними установами, так, для покриття дефіциту бюджету 18 травня 1903 року дума прийняла рішення зробити позику у Бесарабсько-Таврійському банку в сумі 3 млн рублів строком на 16 років 2 місяці, під заставу міської землі. Піклуватися про цю позику було доручено Соковніну Олексію Миколайовичу - міському голові з 1900 до 1905 року [18, с. 821-831]. Треба визнати, що бюджетні кризи, які траплялись у місті, гасилися, як правило, за рахунок банківських кредитів.
Крім того, міська дума виділяла субсидії для надання допомоги козакам на харчі під час загальних страйків у 1905 році та асигнувала кошти на розвиток системи охорони здоров'я та народної освіти: відкривались лікарні (хоча і не так скоро, як бажалося), так у 1873 році не було вирішене питання про будівництво міської лікарні через неявку необхідної кількості гласних, її будівництво почалось лише, 1 липня 1889 році і завершилося 1890 році [16, с. 107]), виділялись кошти для благодійних закладів, запобігання та боротьби з заразними хворобами - холерою [6, арк. 28]. Так, у 1872 році були розроблені санітарно-гігієнічні правила для городян, проводились профілактичні заходи проти поширення масових захворювань у 1885 році почав діяти проект обов'язкових постанов на випадок появи епідемії масових хвороб [7, арк. 4].
Як бачимо, Миколаївська міська дума займалася найрізноманітнішими справами: від найдрібніших (призначення когось на посаду) до значних (контролювання доходів міського бюджету). Нагляд за фінансово-економічними справами, а саме: складання кошторису витрат і надходжень, забезпечення необхідними грошима усіх сфер суспільно-економічного життя Миколаєва входило у компетенцію міського голови.
Також, згідно з Міським Положенням 1870 року, на міське громадське управління покладалося обговорення, проведення і вирішення в установленому порядку законних рішень міської управи, в тому числі і по збиранню податків. Урядове встановлення, земські і станові установи зобов'язані були сприяти виконанню законних вимог міського громадського управління, яке в разі невиконання законних вимог могло звернутися до губернатора для вживання залежних від нього заходів до відновлення законного ладу. Якщо ж клопотання не задовольнялось, то міському голові надавалось право звертатися зі скаргами безпосередньо у Правлячий Сенат у тримісячний термін з дня отримання міським громадським управлінням оповіщення [3].
Міське громадське управління підлягало відповідальності за перевищення влади, за невиконання законних вимог місцевих властей, за порушення законних прав товариств, приватних осіб.
Міська дума засідала за пропозицією міського голови на вимогу губернатора і за бажанням не менше однієї п'ятої частини присутніх депутатів, які зверталися із заявою до міського голови. Для засідання і розгляду кошторису міських доходів і витрат та збитків міської управи, повинно було бути не менше 2-х засідань в рік, у терміни, які визначались та затверджувалися губернатором.
На міську управу покладалося безпосередньо завідування справами міського господарства і громадського управління, на підставі Положення і згідно з правилами і вказівками, що представлялися міською думою. Управа вела поточні справи міського господарства, знаходила заходи до його поліпшення, виконувала рішення думи, збирала потрібні нею відомості, складала проекти міських кошторисів (розписів), стягувала і витрачала міські збори на встановлених думою підставах, звітувала у призначений думою термін про свою діяльність. Звіти обов'язково друкувалися для загального огляду. Міська управа призначала розмір плати за прохід і проїзд по спорудах, побудованих за міський рахунок, або ж за стоянку суден [8, арк. 18-38].
Розглянемо більш докладніше витратні частини бюджету Миколаївської міської управи. Так, у витратній частині кошторису міської управи про витрати в бюджеті на 1885 рік передбачалося насамперед плата - на «Утримання міського громадського правління». По кошторису ст. 1 витрати, визначені в наступному розмірі: міському голові 3600 руб і чотирьом членам міської управи по 1800 руб кожному на рік. Цим же документом передбачена платня іншим чиновникам міської управи [8, арк. 18-38].
На очищення базарів, майданів і вулиць у 1884 році передбачалося витратити 3 500 руб. На перебудову будівлі, займаної міським управлінням, по кошторису 1882 року обраховано 25 000 руб, за відсутністю ж грошових коштів для одночасної витрати необхідної суми, кошторисна комісія думи передбачила до перебудови цієї будівлі приступити в 1884 році, виконавши лише частину проекту, а виконання останньої частини відкласти до 1885 року на що і асигнувати у 1884 році 12 000 руб [8, арк. 18-38].
Кошторисом Миколаївської