міської управи на 1884 рік ст. 17 були передбачені також поворотні витрати: «сообразно с действительным расходом произведённом в 1883 году, назначается на заготовление такс и нумеров билетов для легковых и ломовых грузовых извощиков и водовозов» і «на основании ожидаемых требований со стороны домовладельцев о постановке у их домов уличных фонарей в количестве 36 штук» на загальну суму 1230 руб. [8, арк. 8-38].
За пропозицією міського голови і згідно постанови міської думи в кошторисі передбачались витрати на допомоги і винагороди службовцям при міському громадському управлінні по найму, до свят Священного Великодня і Різдва Христового. Крім того, в кошторисі передбачалася стаття щодо витрат на екстроординарні потреби і призначалася приблизно до 2 % від суми обчислених по кошторису витрат [8, арк. 18-38].
З метою формування прибуткової частини місцевого бюджету, міська земля надавалась в оренду [10, арк. 2-75]. Кошторис Миколаївської міської управи про доходи м. Миколаєва складався із статей, предмета доходів і підстави призначень доходів і витрат. Так, на підставі постанови міської Думи 15 січня 1880 року земля Херсонської дороги, що знаходилась ліворуч, уздовж полотна залізниці до землі, відведеної Артилерійському відомству, нарізаною з 132 десятини 1650 кв., віддана з торгів терміном по 1 вересня 1888 р. за 1247 руб 80 коп на рік.
По постанові міської Думи 12 лютого 1882 року земля вигону з 145 десятин 1930 кв. сажень, що знаходилась ліворуч Богоявленської дороги між шлагбаумом і залізницею, віддана з торгів строком на 3 роки з 1 березня 1882 року по 1 вересня 1885 року в сумі 1148 руб 50 коп [8, арк. 18-38].
Хутір Інгул, що знаходиться на р. Інгул, відданий Міською Управою 22 серпня 1879 року з торгів титулованому раднику Сиренко строком на 5 років за 1251 руб [10, арк. 2-75].
З 851 дес. 2052 кв. сажнів землі, що знаходилась під хутором на р. Інгул, на підставі постанови міської Думи від 25 вересня 1884 р. віддана з торгів терміном по 1 вересня 1889 року за 2999 руб на рік [10, арк. 2-75].
На підставі ухвали військової ради від 4 вересня 1860 року і вироків міської Управи від 1 листопада 1860 року і 3 березня 1863 року земля з 4166 десятин 1600 квадратних сажнів віддана за контрактом Артилерійському управлінню Одеського військового округу строком на 24 роки з 1 січня 1870 року до 1 січня 1894 року, з платнею по 1 рублю за десятину, що склала в рік 4166 руб 67 коп. [10, арк. 2-75].
12 травня 1881 року за землю з 292 десятини 1783 квадратних сажнів, відведеної на міських хуторах під садиби, хлібні магазини, питущі і трактирні заклади, під споруду садиб стягувалась платня по 6 руб за десятину. Відповідно до ухвали міської Думи від 12 травня 1881 року колишній оклад за землю, що відводився під споруди, садиб по 5 руб за десятину в рік змінений на 6 руб за десятину, причому для ділянок під хлібні магазини і питущі будинки залишений старий податок по 5 руб. Дохід по цьому параграфу визначався в 1070 руб 14 коп [10, арк. 2-75].
На підставі дозволу пана Міністра Внутрішніх Справ ділянка землі за контрактом, віддана
Думою під пристрій вітряного млина, строком на 99 років з 1 січня 1865 року по 1 січня 1994 рік з платнею 53 4 за квадратний сажень на рік, а за всю ділянку 23 руб [8, арк. 18-38] (Уточнення автора: у цьому документі має місце математична помилка, а саме - термін оренди закінчується 1 січня 1964 року, а не 1994 р.).
По ухвалі міської Управи земля біля міських боєнь для заводу з перероблення кишок, 250 квадратних сажень орендувалися германським підданим Емануїлом Бейлом. Орендна плата з 1 липня 1882 року встановлена по 40 руб, до того часу поки місту стане потреба в цьому місці [10, арк. 2-75].
27 березня 1878 року земля розміром 200 квадратних сажнів, що знаходиться між міськими комерційними пристанями, була орендована Францом Фрішеном терміном по 30 квітня 1884 року з платнею по 1500 руб на рік [10, арк. 2-75].
У статті «предмету доходів» додатковим кошторисом передбачався пункт «дохід з Миколаївської конвойної команди», проте не знайшлося підстави призначення доходу. Кінцевий пункт кошторису перспективних доходів за рік, затверджений Думою, складався в сумі 366390 руб 36 коп.
За ухвалами міської Думи 3 березня і 8 травня 1873 року земля з 6 десятин 200 кв. сажнів, що орендувалась міщанкою Марією Костюріною, була відведена за контрактом під будівництво цегляного заводу на 20 років: з 30 травня 1873 року до 30 травня 1893 року, з платнею за перші 15 років по 10 руб, а за останні 5 років по 25 рублів за десятину на рік.
Окрім доходу одержуваного від оренди земель, бюджет міста Миколаєва поповнювався за рахунок доходу з торгівлі, а саме: на торгових ділянках вилучалося мито з дерев'яних лавок - 12 лавок для торгівлі зеленню за 262 руб 5 коп на рік; 13 лавок для торгівлі ковбасами за 785 руб на рік; 5 лавок для торгівлі фруктами за 267 крб на