На території м. Миколаєва діяла «Обов' язкова ухвала» від 20 листопада 1884 року видана Миколаївською міською Думою, на підставі 103 ст. Міського положення 1870 року, для осіб, що проводять торгівлю у межах міста: «Всі міські місця на базарній площі, військовому ринку, вулицях, тротуарах і на інших вільних просторах, що належать місту, можуть займатись для торгівлі не інакше як з дозволу міської управи», проте в розділі «Привозная торговля жизненными припасами», в параграфах 1 і 37 було зазначено що «Сельский обыватель, доставляющий в город для продажи свои произведения на возах или вручную, занимает места на базарних площадях безплатно, но по указанию базарной администрации» и каждый торговец на базарах обязан, по требованию базарного надзора, давать по возможности точные сведения о цене продаваемого им товара, привозители же обязаны также давать сведения о количестве и ценах привозимых и продаваемых ими продуктов» [11, арк. 3-7].

На підставі статті 119 Міського Положення «Определение способов извлечения доходов из принадлежащих городу имуществ зависит от городской Думы». Розмір, встановлений Думою збору за використання суспільних ваг і мір, не повинен був перевищувати одну копійку з пуда, четверика або відра зважуваних або таких, що переміряються. Рішенням Правлячого Сенату від 8 січня та 2 травня 1875 року за № 198 й Ухвали Міської Думи від 15 січня 1880 року за міські місця, займані візниками на вулицях, площах, пристанях і біля вокзалу було призначено плату в дохід міста по 5 руб з кожного в'їзду.

По ухвалі міської Думи від 12 травня 1881 року магазин на вул. Московська відданий за контрактом миколаївському купцю Івану Желдакову терміном по 1 липня 1893 року з платнею місту по 750 руб на рік [8, арк. 18-38].

У дохід Міської Думи поступали також грошові суми, виручені від видачі в оренду приміщень і будівель. Так, приміщення портової митниці, з нагоди переїзду до нової будівлі, були здані під найм за 200 руб на рік.

Термін оренди хліву і льодовика Миколою Панченко, та з урахуванням його пропозиції було продовжено оренду із зобов' язанням провести за свій рахунок ремонтні роботи та сплачувати орендну плату в розмірі 100 руб на рік [8, арк. 18-38].

Кошторис доходів за 1884 рік складав 322630 руб 15 коп. Дохід передбачався 355615 руб 27 коп. Цей кошторис був утверджений 8 березня 1885 року міським головою В. Доценко і 4 членами управи Е. Федоровим, В. Шамотульськім, П. Грехо- водовим, П. Кузьміним і бухгалтером І. Жідковим [10, арк. 2-75].

У Російській імперії мало місце використання грошових коштів місцевого бюджету не за цільовим призначенням, тому 17 січня 1889 року на ім'я Миколаївського Військового Губернатора надіслано циркуляр Міністра Внутрішніх Справ графа Д. Толстого «З приводу раціонального використання міського бюджету», в якому говорилось про те, що згідно зі статтею 140 Міського Положення, міські збори можуть бути витрачені на розсуд міських Дум на різні загальні предмети, законам не осоружні і відносяться до корисних, але по неодноразових роз'ясненнях Правлячого Сенату, під цією загальною користю не можна розуміти користь однієї особи, або окремої групи осіб, а «під всякими предметами» належить розуміти лише такі, які входять в коло відомства міського громадського управління. Приводом для цього розпорядження являвся той факт, що в Ліфляндській губернії міське громадське управління витратило особливу суму із зазначених засобів на квартирну оплату для лютеранського міського пастера. Правлячий Сенат визнав розпорядження про асигнування квартирних грошей пастору неправильним [12, арк. 2-27].

Аналіз матеріалів дозволяє зробити висновок, що Миколаївська міська дума грала величезну роль в соціально-економічному розвитку міста. За допомогою місцевих коштів, які витрачались на освіту, медицину, міську промисловість, прокладення шляхів, зведення будівель, продовольче забезпечення городян, торгівлю, освітлення, водопостачання, транспорт, запобіжні заходи від вогню та іншого лиха, покращувалось життя мешканців м. Миколаєва. Однак уряд проводив політику повного підпорядкування міського самоврядування міста Миколаєва. Участь у міському самоуправлінні приймали лише представники найбагатших прошарків міської громади, які іноді проявляли зацікавленість тільки під час вирішення власних проблем. По суті, Миколаївська міська дума була повноважним представником заможного прошарку населення. Перспективним уявляється подальше дослідження ролі Миколаївської міської думи і управи у соціально-економічному, культурному та політичному житті міста.

ЛІТЕРАТУРА

Буданов М.В. Городское самоуправление в России. Городское самоуправление до 1870 г. - Ярославль: Общественная польза, 1877. - 371 с.

Городовое Положение 1785 г. // Полное собрание законодательства. І. - 1830. - Т. 22. - Ст. 31.

Городовое Положение 1870 г. // Полное собрание законодательства. Ш. - 1895. - Т. 12. - Ст. 39.

Державний архів Миколаївської області (далі - ДАМО). - Ф. 279. - Оп. 1. - Спр. 4. Копии Указов Российского