Що ж стосується Закону України «Про місцеві державні адміністрації», то він є позитивним кроком - визначає сфери компетенції місцевих (обласних і районних) органів виконавчої влади. Однак залишає без відповіді деякі процедурні питання, більшість із яких може загострити конфлікт між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування на всіх рівнях. Тому, на думку автора, перспективною є зміна преференцій від виконавчо-розпорядчих до контрольно-наглядових.

Отже, в аспекті зміни преференцій основним напрямом діяльності обласних державних адміністрацій у межах відповідної адміністративно- територіальної одиниці законодавчо має бути визначена контрольно-наглядова діяльність за додержанням Конституції України і відповідного законодавства, а також щодо здійснення державного управління і місцевого самоврядування.

Для реалізації своєї компетенції обласні державні адміністрації мають право перевіряти діяльність органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, їх філій та відділень, незалежно від підпорядкування і форм власності на предмет додержання ними законодавства, яке регулює діяльність відповідних органів, підприємств, установ, організацій, законодавства про працю, про соціальний захист осіб, які цього потребують, про захист прав споживачів, а також про охорону довкілля, використання землі, природних ресурсів, дотримання державних стандартів, технічних умов, архітектурно-будівельних норм і правил тощо.

Одне з важливих місць у діяльності обласних державних адміністрацій становить перевірка стану фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконання державних контрактів і зобов' язань перед бюджетом [11, с. 43].

Місцеві органи виконавчої влади наділені правом одержувати необхідну для здійснення своїх повноважень, визначених законом, статистичну та іншу інформації, відповідні дані не лише від державних органів та органів місцевого самоврядування їх посадових осіб, але й від політичних партій, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ та організацій будь- якої форми власності, залучати до перевірок, підготовки та розгляду питань, що входять до компетенції обласних державних адміністрацій, учених, спеціалістів, представників громадськості.

Необхідно звернути увагу на те, що акти обласних державних адміністрацій, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання всіма органами, посадовими особами, підприємствами, організаціями і установами, які знаходяться на відповідній території, а також громадянами.

При здійсненні своєї компетенції обласні державні адміністрації враховують історичні, національно-культурні, соціально-економічні, природні та інші особливості відповідних регіонів. На підставі даних місцевих органів виконавчої влади, з урахуванням їх про позицій, формуються найважливіші державні програми, здійснюються заходи загальнодержавного масштабу [11, с. 6].

Підсумовуючи викладене, слід підкреслити, що сфера діяльності регіональних органів виконавчої влади, їх повноваження, права, реальні можливості впливу на стан справ у районах, областях є виключно широкими. Від них певним чином залежить життєдіяльність усієї держави, її економічна могутність, міжнародний авторитет.

Демократичний вибір та прагнення України бути повноправним учасником європейського співтовариства неухильно створює проблему впровадження європейських стандартів функціонування системи державного управління, створення умов та розробку принципів формування правової держави, громадянського суспільства та форм і методів реалізації народовладдя. Незважаючи на відносно короткий термін трансформації системи державного управління від командно-адміністративних методів до демократичних, у країні зафіксовано значні здобутки. Зокрема, відповідно до конституційного принципу розподілу державної влади, що належить народу, кожний рівень системи державного управління як по вертикалі, так і по горизонталі має чітко визначену компетенцію.

Отже, компетенція - це складна правова категорія, структура якої складається не тільки з прав і обов'язків, а і з предметів ведення, які є першим елементом компетенції.

У політичній науці немає одностайності при визначенні змісту і структури компетенції. Це питання залишається дискусійним, незважаючи на те, що загальнотеоретичні аспекти даного поняття достатньо детально розглянуті у вітчизняній і зарубіжній літературі. У наукових роботах, присвячених цій проблемі, як правило, йдеться про компетенції державного або самоуправлінського органу. Висновки, що містяться в них, і положення мають загальнотеоретичне значення і цілком прийнятні при визначенні компетенції будь-якого органу.

Аналіз компетенції повинен дати відповідь, наскільки законодавець забезпечує свободу дій обласних державних адміністрацій для здійснення власних ініціатив із будь-якого питання, яке входить до їхньої компетенції і не належать до компетенції іншого органу влади, а також показати, чи мають ці органи свободу пристосовувати здійснення делегованих їм державою повноважень до місцевих умов для досягнення оптимальних результатів при реакції правових актів центральної влади. Іншими словами, йдеться про втілення в життя одного з основних принципів діяльності обласних державних адміністрацій - поєднання місцевих і державних інтересів. Поряд із цим, закріплюючи їх компетенцію, законодавець виходить із положення, що таке управління в Україні здійснюється на принципах народовладдя, колегіальності.

Виходячи з вищезазначеного, варто наголосити на тому, що компетенція обласних державних адміністрацій повинна відповідати основним напрямам їх діяльності, які закріплені в Конституції України, і через це носити основоположний характер, будучи правовою основою для встановлення і подальшого законодавчого закріплення предметів ведення і об' єму їх повноважень. У цілях здійснення своєї компетенції обласні державні адміністрації повинні володіти відповідним об' ємом повноважень, достатнім для їх повної і ефективної реалізації.

Таким чином, можна зробити висновок, що Закони «Про місцеве самоврядування» і «Про місцеві державні адміністрації» потребують внесення до них суттєвих змін і доповнень, детального розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями, виключення можливості дублювання їх повноважень, оскільки кожна із систем виконавчої влади має бути відповідальною виключно в межах своєї компетенції.

Перспективними напрямами подальших наукових досліджень проблеми