УДК 352.075.2

Шпак Д.О.

ЗБОРИ ГРОМАДЯН ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ ЯК ОДНА З ФОРМ ЗДІЙСНЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЮ ГРОМАДОЮ ТА УЧАСТЬ В НІЙ ФОНДІВ РОЗВИТКУ ГРОМАД

У статті автор подає відповіді на принципово важливі питання для ефективної реалізації громадянами конституційного права на безпосереднє здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою, спираючись на вітчизняний досвід та досвід Польщі. Окремо розглядається участь фондів розвитку громад у реалізації громадянами України зазначеної форми здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою.

Ключові слова: громадянин, громада, збори громадян, місцеве самоврядування, фонди розвитку.

В статье автор дает ответ на принципиально важные вопросы для эффективной реализации гражданами конституционного права на непосредственное осуществление местного самоуправления территориальной общиной, опираясь на отечественный опыт и опыт Польши. Отдельно рассматривается участие фондов развития общин в реализации гражданами Украины указанной формы осуществления местного самоуправления территориальной общиной.

Ключевые слова: гражданин, община, собрание граждан, местное самоуправление, фонды развития.

Based upon national and Polish experience the author of the article provides answers to the questions of extreme importance concerning the effective realization by the citizens of their constitutional right to direct realization of the local self-administration by territorial commune. Special attention is given to the participation of the commune development funds in the realization by the citizens of Ukraine of the specified earlier form of the local self-administration realization by territorial commune.

Key words: citizen, community, meeting of citizens, local government, development funds.

Конституція України (ст. 140) проголошує первинним суб'єктом місцевого самоврядування територіальну громаду як самоорганізовану спільноту громадян, що об'єднані за ознакою постійного проживання з метою задоволення в межах закону своїх колективних потреб і запитів та захисту своїх законних прав та інтересів. У ст. 140 Конституції України встановлено два способи здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою - безпосередній (прямий) і опосередкований способи. Щодо безпосереднього способу здійснення місцевого самоврядування, то Конституція не регламентує й не конкретизує форми безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою. Більш докладно можливі форми безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою, як первинним суб'єктом місцевого самоврядування й основним носієм його функцій і повноважень, визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. Цей закон дає загальне правове визначення таких форм безпосереднього здійснення місцевого самоврядування, як місцеві референдуми (ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), загальні збори громадян (ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), місцеві ініціативи (ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), органи самоорганізації населення (ст. 14 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Окреме місце в забезпеченні участі громадян і територіальної громади в здійсненні місцевого самоврядування займає статут територіальної громади (ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») [1]. Закон не встановлює повного переліку форм участі громадян і територіальних громад у місцевому самоврядуванні. Творчість територіальних громад як у нашій державі, так і за кордоном, дає приклади різноманітних форм участі громадськості в місцевому управлінні, крім указаних у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В якості мети статті автор надає відповіді на наступні питання: 1) Яким чином узаконюється ініціатор проведення Зборів громадян за місцем проживання? 2) Як визначається підтримка ініціатора членами громади для визнання ініціативи легітимною? 3) Яким чином легалізується ініціатива проведення Зборів і як установлюється перебіг термінів від ініціювання питання проведення Зборів до розгляду їх рішень? 4) Хто і яким чином відповідає за матеріальне та організаційне забезпечення Зборів, охорону порядку тощо? 5) Якими мають бути кроки, необхідні й достатні для підготовки Зборів? 6) Які питання з компетенції територіальної громади належать до компетенції Зборів? 7) Яким чином фонди розвитку громад беруть участь в проведенні Зборів громадян за місцем проживання? Надаючи відповіді на поставлені питання, автор спирається на досвід проведення Зборів громадянами у Польщі за участю фондів розвитку громад та практику проведення Зборів в Україні відповідно до чинного законодавства.

Збори є однією з найтрадиційніших форм участі громадян у справах місцевого самоврядування. Кожна місцева рада має розробити та ухвалити механізми реалізації цього права в конкретній територіальній громаді. Це може бути або окремим розділом, чи главою місцевого Статуту, або Положенням про збори, затвердженим рішенням ради. Ухвалення Положення про збори не тільки дозволить громадянам брати більш активну участь у здійсненні місцевого самоврядування, а й посилить їхню відповідальність за стан справ у територіальній громаді. На жаль, поки що більшість українських міст не має місцевих Положень про збори, так само як і міських Статутів. Тому громада має поцікавитись в депутатів місцевої ради, чому таке Положення не було ухвалене радою за час, що минув із моменту набрання чинності Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в травні 1997 року. Щоправда, формальним виправданням народних обранців може стати їх пояснення про відсутність відповідного закону, про який ідеться в пункті 3 статті 8. Власне певною мірою цим і пояснюється відсутність у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідей на кілька принципово важливих для її реалізації питань. А саме: 1) Хто може виступати ініціатором скликання зборів? Чи можуть виступити ініціатором неурядові організації