У свою чергу, В. Лаврик звертає увагу на те, що відразу після прийняття Конституції України до парламенту було внесено 2 проекти: Закону «Про органи місцевого самоврядування» (від фракції комуністів) та Закону «Про засади місцевого самоврядування» (підготовлений експертами Асоціації міст України та Фонду сприяння місцевому самоврядування України). Верховна Рада України прийняла рішення щодо створення тимчасової спеціальної комісії, яка на основі зазначених проектів підготувала один. Як наслідок, прийнятий закон є суперечливим, оскільки це фактично Закон про органи місцевого самоврядування з невеликим вкрапленнями загальних положень щодо принципів та системи місцевого самоврядування, а не Закон «Про місцеве самоврядування» взагалі. Цей Закон не регулює багатьох важливих питань організації і функціонування місцевого самоврядування або регулює їх таким чином, що це є кроком назад від положень Конституції України, не відповідає ії духу, ідеям [16, с. 274-275].

Слід відзначити, що, крім базового закону «Про місцеве самоврядування в Україні», проблем місцевого самоврядування торкаються ще більше 100 законів. Тут і закони «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (до речі, нові варіанти цих законів також знаходяться на обговоренні і розгляді), тут і галузеве законодавство щодо освіти, охорони здоров'я тощо. Окремо слід відзначити ухвалений вже в цьому році «Бюджетний кодекс України», який став суттєвим кроком у наближенні реального місцевого самоврядування до конституційної моделі і до відповідності принципам фінансової достатності та автономії, що містяться в Європейській Хартії Місцевого Самоврядування. Ця Хартія після ратифікації Верховною Радою у 1997 році відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу Закону України і є однією із найважливіших правових підвалин існування місцевого самоврядування в Україні [17]. У свою чергу, В. Кампо зазначає, що перехід місцевого самоврядування в Україні до європейської моделі відбувається інакше ніж у країнах Центральної і Східної Європи. Там після ліквідації тоталітарної системи місцеве самоврядування розвивається відповідно до його консервативної моделі.

Тоді як в Україні місцеве самоврядування до переходу до консервативної моделі було змушено в силу історичних обставин пройти ще додаткові три моделі - радянську, національного відродження та традиційну національну модель місцевого самоврядування. Ці моделі ще можна назвати перехідними.

Отже, Україна внесла своїм досвідом розбудови місцевого самоврядування певний вклад у розуміння політичних моделей трансформації місцевого самоврядування. Це, у свою чергу, вимагає обґрунтування змін в європейській класифікації політичних моделей місцевого самоврядування [18]: по-перше, український досвід формування неокласичних, перехідних моделей місцевого самоврядування засвідчив можливість поєднання елементів старої радянської та нової національної моделі самоврядування;

по-друге, в Україні відбувається процес трансформації нової муніципальної системи з чіткою політичною орієнтацією на класичні європейські моделі;

по-третє, існують певні фактичні труднощі із запровадженням європейської моделі місцевого самоврядування в Україні. Це пов'язано, наприклад, з порівняно низькою оплатою праці, насамперед, керівників органів місцевого самоврядування, не розмежованістю об'єктів державної і комунальної власності, недостатнім рівнем муніципальної культури громадян тощо.

Таким чином, при реформуванні політичної системи України, а також місцевого самоврядування необхідно враховувати історичні моделі розвитку цієї системи. А також розуміти історичні межі застосування тих чи інших європейських моделей політичної системи та місцевого самоврядування.

ЛІТЕРАТУРА

Бориславська О.М. Поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування в Україні // Вісник Львівського національного університету. - Серія юрид. - 2003. - Вип. 38. - С. 168-173.

Петренко Б. Багатогранність адміністративної реформи // Суспільство. - 28 квітня 2005 р.

Даниляк О.О. Принцип поділу влади: досвід України // Державне управління. Теорія та практика. - 2005 р. - № 2 // http://www.nbuv.gov.ua/e-iournals/Dutp/2005-2/txts/pol-prav/05doovdu.pdf.

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування: навчальний посібник. 3-е видання доповнене і перероблене. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 432 с.

Кампо В. Ресурси місцевого самоврядування: політичні моделі і методологічні проблеми розвитку самоврядування в контексті політико-правових реформ України // Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку. - К.: Атіка-Н, 2003. - С. 224-235.

Кампо В. Ресурси місцевого самоврядування: політичні моделі і методологічні проблеми розвитку самоврядування в контексті політико-правових реформ України // Інноваційні механізми місцевого та регіонального розвитку. - К.: Атіка-Н, 2003. - С. 224-235.

Даниляк О.О. Принцип поділу влади: досвід України // Державне управління. Теорія та практика. - 2005 р. - № 2 // http://www.nbuv.gov.ua/e-iournals/Dutp/2005-2/txts/pol-prav/05doovdu.pdf.

Нікош Г., Пресняков І., Чумак В. Реформа місцевого самоврядування в Україні. Звіт про результати публічних консультацій. - ТОВ «ХІК». - 2008.

Наприклад, див.: Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні. - К.: Ін Юре, 1997. - С. 3; Дробуш І.В. Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - К., 2002. - С. 8.

Кампо В.М. Політичні моделі місцевого самоврядування: європейський та український досвід. - У зб. Муніципальний рух: новий