Як обґрунтував Хангтінгтон у своїй останній праці - «Хто ми? Виклики національній американській ідентичності», що більше США імпортують населення з інших країн, то відчутніше інші країни здатні впливати на їхній уряд [11, с. 456].

У своїй геополітичній концепції - концепції смерті Заходу - відомий американський політик і публіцист П. Б'юкенен вирішальними для майбутнього Західної цивілізації вбачає не економічні, науково- технічні чи військові чинники, а демографічні. Політолог акцентує увагу на безпрецедентному демографічному вимиранні Заходу - наслідку культурно-моральних трансформацій [2, с. 20-23], що є ознакою хвороби народу і суспільства [2, с. 24], свідчить про втрату життєвої енергії [2, с. 153], піднімає питання про виживання цивілізації загалом [2, с. 22]. Як вважає Б'юкенен, Західна цивілізація може бути знищена напливом мігрантів, перетворившись у хаотичне скупчення народів, що не мають між собою нічого спільного [2, с. 14]. Згідно з політиком, міграція також зумовлює зростання тероризму [2, с. 154], піднімає сепаратистські проблеми [2, с. 181], проводить інтереси країн-донорів мігрантів [2, с. 197-198], є невигідною в економічному плані [2, с. 196].

Російський геополітик В. Дєргачов у праці «Цивілізаційна геополітика» також вказує на зміну демографічного обличчя планети - скорочення частки європейських народів у загальному населенні Землі, колонізацію країн Європи вихідцями з Азії та Африки і, як результат цих процесів, - втрату європейським регіоном у найближчому майбутньому свого значення у світовому масштабі [5].

Відомий американський науковець Е. Валлерстайн у роботі «Після лібералізму» представив своє бачення геополітичної ситуації у сучасному світі, який, на його думку, перебуває на порозі вирішальних змін. Трансформації, значною мірою, будуть зумовлені демографічними процесами: посилиться демографічний розрив між Північчю і Півднем, що подвоїть розрив економічний [3, с. 138]. Це, у свою чергу, спричинить надзвичайно потужні міграційні переміщення і відповідну на них реакцію: в результаті радикальної зміни внутрішнього демографічного балансу країн Півночі можна очікувати гострого соціального конфлікту [3, с. 139]. Дослідник акцентує, що, завдяки демографічній та соціально-економічній поляризації, сучасна світосистема перебуває у гострій інституційній та моральній кризі і ще тривалий час її відчуватиме [3, с. 139, 154].

Німецький науковець Р. Адам у праці «Демографія і безпека» попереджує про геополітичний виклик, яким можуть стати претензії нових наднаселених держав на більшу міжнародну вагу [12, с. 33]. Проте, аналізуючи вплив демографічних факторів на безпеку держави та її могутність, дослідник доходить висновку, що чисельність населення перестала бути ключовим елементом військової та економічної сили, як це було у період між Наполеонівськими війнами та 1945 роком [12, с. 31]. Сучасні виробничі процеси і новітні форми протистоянь залишили у минулому величезні армії та робочі маси. Натомість, на думку Адама, визначальну роль почали відігравати технічні переваги, інформаційне домінування, ефективні мережі - на зміну кількісним факторам [12, с. 31]. Як вважає вчений, кількість населення прямо не визначає міжнародну могутність держави, до того ж важливими є також вікова структура та професійний відбір [12, с. 31]. Як резюмує Адам, демографічні дані мають фундаментальну важливість для стратегічного планування, підйоми і падіння держав завжди тісно пов'язані з переміщеннями населення [12, с. 36].

Демографічні фактори знайшли своє відображення у великій кількості моделей, теорій та формул для оцінки геополітичної ваги країн. На особливу увагу заслуговують дослідження Р. Клайна із Джорджтаунського університету, сучасного російського науковця В. Пірумова, засновника школи політичного реалізму у міжнародних відносинах Г. Моргентау, а також вчених В. Фукса, Дж. Сінгера, В. Ферріса, Ф. Джермена та інших.

Іранський науковець М. Гафезнія у роботі «Презентація нової моделі для вимірювання національної могутності країн» наводить діаграму поширення різних факторів у 28 провідних теоріях. Фактор населення опинився на першому місці із повторюваністю у 23 моделях, випередивши фактори управління (лідерства) (19 теорій) та природних ресурсів (17). Фактор національних характеристик - четвертий за поширеністю [16, с. 232].

Отже, демографічні чинники стали предметом геополітичних досліджень багатьох минулих і сучасних науковців та політиків, в одних випадках виступаючи фундаментом геополітичних концепцій, в інших - маючи другорядне значення по відношенню до інших елементів (географічних, економічних, технологічних, військових тощо). Помітними є тенденції до актуалізації тих чи інших демографічних факторів залежно від особливостей даного етапу людського розвитку, викликів та можливостей часу.

У перспективі напрямками подальших досліджень можуть стати висвітлення ролі демографічних чинників у сучасних геополітичних концепціях та теоріях у комплексному системному розгляді, аналіз безпекового виміру демографічних факторів - щодо окремої держави чи загалом для світу, а також висвітлення геоконфліктного потенціалу чинників демографії.

ЛІТЕРАТУРА

Бжезинский З. Великая шахматная доска: Господство Америки и его геостратегические императивы / Пер. с англ. О.Ю. Уральской. - М: Междунар. отношения, 1998. - 255 с.

Бьюкенен Патрик Дж. Смерть Запада. - Москва: АСТ. Санкт-Петербург: Terra Fantastica, 2003. - 444 с.

Валлерстайн И. После либерализма: Пер. с англ. / Под ред. Б.Ю. Кагарлицкого. - М: Едиториал УРСС, 2003. - 256 с.

Геополитика: учебник для студентов / Н.А. Нартов, В.Н. Нартов; под ред. В.И. Староверова. - 4-е изд., пере- раб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА: Единство, 2007. - 527 с.

Дергачев В. Цивилизационная геополитика (Геофилософия). Междисциплинарный учебник для