УДК 316

Ханстантинов В.О.

НЕОБХІДНІСТЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ

У статті розкрито сутність проблеми толерантності, її відношення до конфліктного характеру соціальної взаємодії. Висвітлено зв'язок витоків толерантності з процесами глобалізації, суспільною модернізацією, з приватною власністю і суспільним розподілом праці. Проаналізовано політичну необхідність толерантності для демократичного суспільства.

Ключові слова: толерантність, конфлікт, модернізація, розподіл праці, демократія, глобалізація.

В статье раскрыта сущность проблемы толерантности, ее отношение к конфликтному характеру социального взаимодействия. Освещена связь истоков толерантности с процессами глобализации, общественной модернизацией, частной собственностью и общественным разделением труда. Проанализирована политическая необходимость толерантности для демократической организации современного плюралистического общества.

Ключевые слова: толерантность, конфликт, модернизация, разделение труда, демократия, глобализация.

In the article there is the exposed essence of problem of tolerance, its attitude toward conflict character of social cooperation. Sources of tolerance concernning the processes of globalization, modernization of society, a private property and social division of labor are lighted up. Political necessity of tolerance for democratic society is analysed.

Key words: tolerance, conflict, modernization, division of labor, democracy, globalization.

Проблема толерантності актуалізується у ситуації взаємодії одного суспільного суб'єкта з інакшістю (расово-етнічною, мовно-культурною, релігійною, соціально-статусною) іншого суб'єкта у разі, коли відмінності між ними можуть сприйматися як небезпечні для їхньої екзистенціальної безпеки, соціокультурної автентичності або духовного суверенітету.

Вид соціальної взаємодії, коли сторони усвідомлюють як своє протистояння, так і власне ставлення до нього, у «Філософському словнику» визначається як конфлікт [1, с. 429]. Більшість учених виходить з уявлень про атрибутивність конфлікту соціальному життю. «Всередині будь- якого суспільства спостерігаються конфлікти між групами, партіями, окремими особистостями», - підкреслював Р. Арон [2, с. 517]. Один із засновників чиказької школи соціології Р. Парк включав конфлікт у число чотирьох головних видів соціальної взаємодії поряд із конкуренцією, пристосуванням і асиміляцією, через яку, власне, й пролягає шлях до плідних взаємних контактів і співробітництва [3, с. 142]. Толерантність у світлі цього постає, насамперед, як один із принципів оптимізації соціальних відносин в умовах наявності суперечливих інтересів, ідей, поглядів, вірувань у неоднорідному середовищі і боротьби між ними.

Мета даної статті полягає в аналізі витоків об'єктивної суспільної потреби в толерантності. До вирішення поставленої проблеми у роботі використані праці таких учених, як С. Леш [5], О. Перцев [7], А. Галкін, Ю. Красін [16], Т. Ке- рімов [18], Д. Пітерс [20], С. Кримський [22], А. Лейпхардт [23].

Ми виходимо з відомого методологічного положення про те, що «мислення та буття як різняться між собою, так і одночасно перебувають у єдності одне з одним» [4, с. 119]. Тому появу теорії і практики толерантності ми розглядаємо як закономірну відповідь на реалії та зміни в суспільному бутті.

Еволюційні історико-культурологічні витоки толерантності ми розглядаємо в контексті ідеї С. Леша про три етапи модернізації в історії людства - примітивну, релігійно-метафізичну та модерну. Сучасне суспільство увійшло у добу модернізму, коли кожна сфера буття досягає максимально можливої для себе автономії і розвивається за своїми власними правилами та цінностями. Модернізм тим самим означає розрив із фундаменталізмом як принципом встановлення законів з боку якоїсь зовнішньої універсальної сутності. Етика і знання зумовлюються вже не прагненням до достовірності чи орієнтацією на нормативність, а соціальними факторами, інтересами.

Завдяки процесу тертіаризації виник новий середній клас, надзвичайно мобільний, з орієнтацією на мас-медіа, фінанси, рекламу, торгівлю, міжнародний обмін. Культурне кредо нового середнього класу досить двозначне і невизначене, є зорієнтованим на імідж. Швидко з'являються нові соціальні групи, межі між якими стають гнучкими, відмінності - нестійкими, колективні ідентичності - не субстанційними, і як наслідок - ставлення до розбіжностей між людьми все більше орієнтується на принцип толерантності [5, с. 33]. Соціальні інтереси стають значно менш структуро- ваними та пов'язаними між собою, а соціальні організації - фрагментарними. Наслідком цього є значно амбівалентніше і менш фіксоване позиціонування суб'єктивності, що закономірно орієнтує суспільство на дотримання політико-культурної толерантності [6, с. 228].

Соціально-економічні витоки потреби в толерантності досліджує у своїй монографії відомий російський учений О. Перцев. Патріархальне, просте суспільство в минулому мусило орієнтуватися у своєму розвиткові на традиції, повторюючи і відтворюючи на нових сходинах усталені паттерни життєдіяльності, що були перевірені часом і виявили свою здатність сприяти виживанню самої людини [7, с. 54].

Прямим наслідком низькопродуктивної праці були авторитарність, нетолерантність традиційного суспільства, яке заради запобігання загрози свого фізичного знищення не дозволяло собі розкоші новацій. З розвитком продуктивності сільськогосподарської праці, коли всезростаюча частина населення вивільнюється від неї і переключається на інші види діяльності, виникали можливості для імпровізації, для творчих новацій у різних галузях. Створювалося розмаїття форм життя і діяльності в суспільстві, яке, в свою чергу, потребувало толерантності до іншого, котрий тільки і міг з' явитися в результаті прогресуючого розподілу праці і появи нових форм суспільного життя [6, с. 93].

Зародження підприємництва не тільки як різновиду фахових занять, але й як стилю мислення, принесло з собою нові акценти в прочитанні й у володінні свободою, відтінивши такий її аспект, як свободу розпоряджатися своєю власністю, в тому числі, на свою особистість. Стало зрозумілим, що така свобода могла забезпечуватися лише за наявності такої ж власності в іншого, через визнання за ним права розпоряджатися нею.

Іншими принципами підприємницького