розсудку стали рівність (у досягнутих результатах - ринкових продуктах, не звертаючи уваги на те, хто і як їх створив) та братерство - носіїв нового мислення, що діють нетрадиційно, нешаблонно і впроваджують нове. «Ідея толерантності, - підсумовує свої міркування О. Перцев, - у західному суспільстві підготовлена всім цим комплексом ідей, які являють собою лише вираження образу життя людини підприємливої. Економічною основою толерантності та вирішальною її передумовою є розвинутий розподіл праці, який потребує постійної взаємодії та співробітництва по-різному діючих і мислячих людей, без чого кожен з них не зможе досягти успіху. Самий спосіб життя індустріально-ринкового суспільства щоденно і щогодини спонукає людей порозумітися і співіснувати, незважаючи на всі відмін- ності...Толерантність може бути визначена як визнання того, що існування інших, відмінних від тебе суб' єктів, виступає твоєю власною необхідністю і потребою» [6, с. 166-167].
Необхідність у толерантності посилюється для суспільства в інформаційну епоху. Характерними рисами такого суспільства стають динамізм в управлінні суспільними процесами і в прийнятті рішень, доступність до джерел різноманітної інформації, перетворення інтелектуального ресурсу на найважливіший чинник прогресу. Як зазначають фахівці, першоосновою такого суспільства виступає інформаційний простір, що представлений не лише традиційними засобами масової інформації, радіо та телебачення, але й насамперед, побудовою і функціонуванням ефективних систем пошуку інформації у глобальних комп'ютерних мережах [7, с. 30].
Збалансованості і високого динамізму інформаційного простору можна досягти за умови, якщо в його структурах забезпечується взаємодію систем та індивідуумів, незалежно від їхніх мовних і культурних особливостей [7, с. 31]. З цього випливає світоглядна, морально-психологічна, комунікативна, культурологічна готовність члена інформаційного суспільства до толерантного спілкування з усіма контрагентами, представленими в глобальних комп'ютерних мережах.
Потреба в толерантності диктується загальносвітовою тенденцією до інтеграції в умовах глобалізаційних процесів, що, на думку І. Вал- лерстайна, відбуваються вже понад 500 років, але саме останнім часом виявляють все більшою мірою свій негативний вплив на людство, на його майбутнє [8, с. 118]. Економічний і соціальний дарвінізм з боку західної цивілізації нав'язує всім постійну конкуренцію, природний відбір і пристосування до умов, які часто-густо є чужими і незрозумілими для багатьох народів і країн [9, с. 14]. Все це спричиняє спротив з боку традиційних культур, які уособлюють і захищають свою самобутність, зникнення котрих обернеться й зникненням підстав для їхніх власних ідентичностей.
У літературі відмічається, що другий етап глобалізації, який розпочався у 70-х роках минулого століття, характеризувався усвідомленням невдачі копіювання молодими, незалежними державами західних моделей політичної системи [10, с. 576] і з цього робиться висновок, що економічна глобалізація, зважаючи на культурні перешкоди, дотепер ще не змогла перетворитися на соціальну та політичну глобалізацію [11, с. 133]. Але це лише загострює самі суперечності процесу глобалізації. З огляду на значний конфліктогенний потенціал глобалізаційних процесів, стають ще більш затребуваними поширення і впровадження толерантності як принципу міжнародних стосунків, формування культури толерантності в людей, особливо представників політичного класу [12].
Необхідність толерантності диктується місцем і роллю її у відтворенні самої людини в процесі спілкування. Відомо, що абсолютною передумовою суспільного відтворення людини у всьому багатстві її особистих здібностей, потреб, цінностей виступає соціальне спілкування, завдяки якому «індивіди як фізично, так і духовно творять одне одного» [13, с. 36]. Цілком очевидним є твердження, що толерантність як терпиме ставлення до інакшості, відкритість до діалогу з нею, активність у взаємодії з іншими, не схожими на нас індивідами, допомагає пришвидшити формування і вдосконалення різноманітних соціальних якостей і вмінь, необхідних нам як соціалізованим істотам. Толерантність необхідна у якості демократичного каталізатора соціалізації у суспільстві, сприяючи тим самим збагаченню соціального, культурного, духовного досвіду індивіда та суспільства, підтримуючи необхідну для його еволюційного розвитку багатоманітність, створюючи позитивний емоційний клімат для творчого оновлення.
Зазначимо, що в процесі соціального спілкування відбувається відтворення не лише індивідів, але й суспільних інституцій та організацій, націй та держав, великих і малих груп. При цьому варто пам'ятати, що реалізуються ці взаємодії, головним чином, каналами і засобами міжособистісного спілкування, тобто через контакти між індивідуальними, а не сукупними чи колективними суб' єктами в процесі виконання ними їхніх соціальних ролей. Тому як якості толерантності окремої особистості, так і принцип толерантності, на якому мають будуватися відносини між інституційними суспільними суб'єктами, виступають необхідними підставами для становлення, функціонування та ефективності конкретної соціальності.
Потребу в толерантності деякі вчені останніми роками пояснюють висновками гетерологічної теорії, яка досліджує становлення, різнорідність і множинність речей. Згідно з нею буття не може існувати інакше, аніж у дискретній сингулярності. Буття кожного існування є нічим іншим, як розділенням. Воно дається як таке у самій можливості мовлення «ми». Але водночас буття разом означає, що ми маємо буття у якості спільної власності [14, с. 259]. Це зумовлює відносини між суб' єктами як такі, що характеризуються не чиїмись потребами або уподобаннями, а фактом буття-разом. Таке буття-разом безпосередньо пов'язується з рівністю тих, хто не є рівними. Така рівність виявляється у відмінностях. «Рівність з необхідністю модалізується як неможливість власної іманентності, тобто як неможливість власного конституювання на основі єдиної для всіх антропологічної, політичної, моральної чи будь-якої іншої характеристики. Така рівність вимагає з терпеливістю сприймати те, що відрізняє.» [14, с. 260].
Існує об'єктивна комунікативна потреба