Багато проблем епохи, як суспільних, так особистих, пов' язані з нею, оскільки ми щоденно маємо долати різноманітні бар'єри, що виникають у зв' язку зі статевими, класовими, віковими, релігійними, регіональними, мовними, національними відмінностями. Шляхом їх вирішення є не стільки забезпечити порозуміння на семантичному рівні, скільки належним чином організувати колективне буття, надати місце в світі одне одному. Комунікація стає політичною проблемою доступу і можливостей, а відтак - толерантність може і повинна слугувати сприятливою умовою, щоб сформувати ланцюг соціальних зв'язків, в якому інший є об' єктивно можливий і співпричетний до впливу на загальну волю. При цьому відмінність іншого не є перешкодою, а виступає джерелом збагачення нашого спільного з ним світу. Не відкидати, не ігнорувати чи дискримінувати інших, а, покладаючись на стоїчну волю, відкривати їм істину, «мати милосердя до інших і ніколи не вбачати у них самих себе, як це ми звикли робити» [15, с. 278].

Звернемося до політичної необхідності у толерантності. Плюралістична тео рія виходить із необхідності ширшого представництва різних соціальних груп у системі політичної влади і управління інтересами. У зв'язку з цим відомий український учений С. Кримський відмічає, що в сучасному світі демократія трактується в напрямі врахування думок меншості, в першу чергу тих, хто орієнтується на нестандартні ситуації. У системі демократії на передній план висуваються принципи плюралізму, свободи, правової держави та толерантності. Останній є особливо важливим, адже толерантність передбачає розуміння іншого, що означає включення його думки і до власного, і до сукупного суспільного досвіду. Тому «поза врахування принципу толерантності та методики діалогу будь-який пріоритет рішень за правилом думок більшості є орієнтацією на ті посередні позиції, в яких думка експертів співпадає з думкою профанів» [16, с. 4].

Рівновага політичних сил встанов люється в демократичному процесі завдяки запобіганню монополізації політич них рішень, чим забезпечується гарантія прав меншості на практичну реалізацію свого волевиявлення. Групи населення, які виділяються за мовними, релігійними, етнічними, іншими ознаками, А. Лейпхарт визначає як сегменти. Їх інтереси репрезентуються політичними партіями, засобами інформації, освітніми установами, церквою, доброчинними об' єднаннями тощо. Головна ідея, яку розвиває вчений, полягає в тому, що навіть у суспільствах з глибокими лініями сегментарного розділення існує принципова можливість долучати кожний сегмент до відповідальної співучасті у владі через коаліцію політичних партій, у тому числі сегментарних, через механізми «взаємного вета», що є гарантом інтересів меншості; через принцип пропорційності як нейтральний і неупереджений спосіб мінімізації загрози розколу коаліції [17, с. 75]. Така можливість спів-участі і спів-правління реалізується за певних умов. При цьому наголошується на особливій ролі співробітництва еліт, що є першою прикметною рисою співсуспільної демократії [17, с. 36]. Толерантність утворює необхідний соціально- психологічний клімат для конструктивної співпраці політичних акторів загалом і еліт зокрема.

Отже, необхідність толерантності зумовлюється об'єктивним суспільно-історичним розвитком, становленням і функціонуванням соціально диференційованого, ринкового, демократичного, відкритого, інформаційного суспільства, потребою відтворення самої особистості як активного носія соціальних якостей, креативних можливостей. Врешті-решт, толерантність є відповіддю на потребу у сприятливих умовах для оновлення та прогресу суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Философский словарь. - К.: А.С.К., 2006. - 1056 с.

Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Общ. ред. и предисл. П. С. Гуревича. - М.: Изд. Группа «Прогресс» - «Политика», 1992. - 608 с.

Современная западная социология: Словарь. - М.: Политиздат, 1990. - 432 с.

Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - Т. 42.

Леш С. Соціологія постмодернізму / Пер. з англ. Ю. Олійника. - Львів: Кальварія, 2003. - 344 с.

Перцев А.В. Жизненная стратегия толерантности: проблема становления в России и на Западе. - Екатеринбург: Изд-во Урал.ун-та, 2002. - 254 с.

Гриценко В. Суспільство в інформаційну епоху: реалії і перспективи розвитку // Вісник НАН України. - 2005. - № 6. - С. 28-32.

Романовский Н.В. Иммануил Валлерстайн предупреждает... (Еще раз о глобализации) // Социологические исследования. - 2001. - № 5. - С. 117-126.

Юрлов Ф.Н. Социальные издержки глобализации // Социологические исследования. - 2001. - № 7. - С. 13-22.

Dannreuther C., Lekhi R. Globalization and Risk // Review of International Political Economy. - 2000. - Vol. 4. - № 7. - P. 574-594.

Иноземцев В., Кузнецова Е. Глобальный конфликт в 20 в. Размыш ления об истоках и перспективах межцивилизационных противоречий // Полис. - 2001. - № 6. - С. 131-139.

Галкин А.А., Красин Ю.А. Культура толерантности перед вызовами глобализации // Социологические исследования. - 2003. - № 3. - С. 43-52.

Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - Т. 3.

Керимов Т.Х. Социальная гетерология и проблемы толерантности // Толерантность в современной цивилизации: Материалы международной конференции. Екатеринбург, 14-19 мая 2001 г. / Под ред. М.Б. Хомякова. - Екатеринбург: Изд-во Урал. Ун-та, 2001. - С. 255-269.

Пітерс Д. Слова на вітрі: історія ідеї комунікації / Пер. з англ. А. Іщенка. - К.: Вид. дім. «КМ Академія», 2004. - 302 с.

Кримський