УДК 338.24

О.М.Рева, проф., д-р техн. наук

Кіровоградський національний технічний університет JI.M. Амірсеідова, асп. Національний авіаційний університет О.Б. Павлів, викл.

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана H.H. Гусейнова, студ.

Азербайджанський державний економічний університет

Критерій Севиджа у вдосконаленні моделей ефектів/дефектів ризику інвестиційних рішень

Стаття присвячена розв'язанню актуального питання моделювання ефектів/дефектів ризику інвестиційного рішення в умовах економічної кризи. Встановлено, що критерій Вальда неповною мірою відповідає цим умовам. Розроблена процедура застосування критерію Севиджа, яка дозволяє оцінити ефекти/дефекти ризиків, орієнтуючись не на повне їх усунення, а на мінімізацію, що робить пропоновану процедуру більш привабливою для застосування саме в умовах економічної кризи, моделі ефектів/дефектів, ризик, інвестиційні рішення, економічна криза

Актуальність. Зіткнення з різноманітними ризиками - звичайна загроза для будь- якого інвестора в умовах сучасної ринкової економіки. Здебільшого, вкладаючи свої кошти в виробництво тих чи інших товарів чи послуг, інвестор може не мати цілковитої впевненості в позитивному результаті прийнятого рішення (ПР). І природно, що такий результат залежить від вдалого сполучення різних чинників, тому інвестори ризикують отримати прибуток, менший за очікуваний, або, навіть, зазнати збитків. Таким чином, дослідження інвестиційних ризиків, виявлення чинників, які їх викликають та обчислення можливих втрат - ось важливі проблеми, на які необхідно зважати сучасному інвесторові, який ПР щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи комерційної діяльності [6].

За умов сучасної кризи економіки проблема інвестиційних ризиків є особливо гострою через нестабільність податкового режиму, падіння курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність значної частини населення. Тому для капіталовкладників, які мають справу з вітчизняним ринком, особливо важливо ретельно обраховувати можливий вплив інвестиційних ризиків. При цьому зрозуміло, що рішення щодо інвестування приймають, орієнтуючись на прогноз майбутніх результатів. Інвестора цікавить рівень дохідності, але також має значення гарантованість запланованої дохідності, впевненість у тому, що в ході реалізації проекту не виникнуть невраховані, "позапланові" негативні щодо капіталу події [2]. Цей бік інвестування відбиває поняття ризику.

Зазначимо, що ризик стосується тільки подій, які прогнозуються, очікуються в майбутньому. Якщо подія відбулася, то про ризик уже не йдеться [13]. Ризик як критерій ПР інвестором має місце, коли інвестування ще тільки планується, існує як майбутній проект.

Інвестиційний проект базується на прогнозних передбаченнях того, якими будуть умови для інвестування, ситуація на ринках і якими будуть дії інвестора. Навіть за умови високої точності прогнозів у реальній економіці обов'язково виникатимуть несподівані події, обставини, умови, які зумовлюватимуть відхилення від прогнозного сценарію інвестування [3,5]. Таку невизначеність розумітимемо як неоднозначність, варіантність, мінливість майбутніх подій і результатів інвестування [1,15,16,18].

Ризик важко нейтралізувати повністю, але ним можна керувати. Його треба заздалегідь оцінювати, розраховувати, описувати, планувати заходи, що мають знизити вірогідність небажаних подій при реалізації інвестиційного проекту [7,10]. Такий комплекс заходів становить зміст управління ризиком. Він дає змогу підготуватися до небажаних подій і зменшити втрати від них, адже повністю захиститися від ризику неможливо.

Аналіз досліджень і публікації. Про важливість врахування інвестиційних ризиків свідчить чимала увага, що приділяється даній проблемі видатними дослідниками. Так, вагомий внесок у розвиток питань управління інвестиційними ризиками зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: В. Альгін, І.О. Бланк, І.Б. Бузько, В.В. Вітлинський, П.В. Єгоров, P.M. Качалов, М.С. Клапків, Г.Б. Клейнер, Д. Миколіш, К. Міллер, В. Москвін, А.Ю. Попова, П. Poep, P.M. Сміт, П. Туфано, Н.Н. Тренів, О.Л. Устенко, І.Б. Швець, Б.М. Щукін, О.І. Ястремський та ін. Однак, й досі залишаються недостатньо висвітленими аспекти прийняття якісних управлінських рішень як щодо інвестування коштів, так і щодо покращення фінансового становища підприємства та підвищення рівня його інвестиційної привабливості. До них слід віднести зокрема ув'язування питань всебічного стійкого розвитку підприємства і його інвестиційної привабливості, формування комплексної, адекватної та загальноприйнятої моделі проблемної ситуації (ПС) в інвестиційній діяльності [14,17,19,20].

З аналізу наукових джерел витікає, що ризики в інвестиційній діяльності, незалежно від їх класифікаційних ознак, поділяються на такі, що дають прибуток (ефект) та такі, що призводять до збитків (дефект). У праці [8] був поданий загальний опис відповідної моделі, яка уперше була адаптована авторами для застосування у економічних дослідженнях [12]. Встановлено, що можливим ризиком вважається максимальна різниця дефектів при розгляді всіх можливих варіантів рішення. Категорії ефектів/дефектів та інших характеристик ризику визначені, спираючись на рішення, отримані зі звичайної матриці рішень, шляхом використання, насамперед, класичного критерію Вальда. Однак відповідна модель, про яку йдеться, дає гарантоване, але ж абсолютне неризиковане рішення, що в умовах сучасної кризи не може вважатись прийнятним. Саме тому метою статті є проведення аналізу ефектів/дефектів ризику з використанням у якості базового критерію Севиджа, який сприяє мінімізації ризику.

Опис критерію Севиджа. Цей критерій був запропонований як удосконалення критерію Вальда [9,11,12]. Розглядаючи відповідні процедури, будемо пам'ятати, що оскільки кожний інвестор прагне зменшувати вартість відповідних проектів, то загальну матрицю рішень (табл. 1) будемо розглядати саме як матрицю витрат.

Таким чином, з одного боку, з точки зору результатів матриці |[уі/||, S-критерій Севиджа пов'язаний з ризиком. Однак, з іншого боку, з позицій матриці ЦаЦ він від ризику вільний. В останньому до ситуації ПР, коли треба застосувати S-критерій пред'являються ті ж вимоги, що і у випадку ММ-критерію [8,12].

Визначення ефектів/дефектів ризику за допомогою